Лазарев Євген Миколайович

Євген Лазарев
Ім'я при народженні	Євген Миколайович Лазарєв
Народився	31 березня 1937(1937-03-31) Мінськ, СРСР
Помер	18 листопада 2016(2016-11-18) (79 років) Новий, Росія зупинка серця
Поховання	Ніколо-Архангельський цвинтар
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, телеактор, театральний режисер
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1959)
Заклад	Університет Південної Каліфорнії
Роки діяльності	1959—2016
IMDb	nm0493738
Нагороди та премії
nikolaylazarev.ru/enl/enl1.html

Євген Миколайович Ла́зарев (рос. Евгений Николаевич Лазарев; 31 березня 1937 Мінськ, БРСР, СРСР — 18 листопада 2016, селище Новий, Московська область, Росія) — радянський, російський та американський актор театру і кіно, Народний артист РРФСР. Театральний режисер і педагог, професор Школи кіномистецтв Університету Південної Каліфорнії.

Життєпис

Євген Лазарєв народився в Мінську. Рано залишився без батька. Під час війни пережив в Мінську німецьку окупацію.

У 1959 році закінчив Школу-студію МХАТ (курс Віктора Станіцина). Разом з Євгеном Лазарєвим на курсі школи-студії навчалися Олександр Лазарєв, Анатолій Ромашин, Тетяна Лаврова, Альберт Філозов, В'ячеслав Невинний й інші згодом відомі актори.

З 1959 року — актор Ризького театру російської драми, з 1961 року — актор академічного театру ім. В. Маяковського.

У 1984 році Євген Лазарєв стає головним режисером Театру на Малій Бронній, незабаром переходить до Театру імені Моссовєта.

У 1990-ті роки Євген Лазарєв переїжджає до США, жив і працював у Лос-Анджелесі. Багато знімався в американському кіно і серіалах, викладав в університетах і театральних школах США, ставив спектаклі. З 2009 року як професор викладав режисерський курс в Школі кіномистецтв Університету Південної Каліфорнії. Член Американської гільдії акторів.

Вдова — акторка Анна Андріївна Обручева (нар. 1938), син — актор театру Російської армії Микола Лазарєв (нар. 1970).

Помер 18 листопада 2016 року в Центральному військовому госпіталі імені Вишневського в Московській області. Причиною смерті стала зупинка серця. Похорон відбувся в сімейному склепі на Ніколо-Архангельському кладовищі.

Фільмографія

• 1961: «Довгий день» — Петро
• 1975: «Трактирниця» — кавалер Ріпафратта
• 1981: «Слідство ведуть ЗнаТоКі». Справа № 16 «З життя фруктів» — Володимир Тарасович Васькін, начальник цеху
• 1980: «Одного разу двадцять років потому» — телеведучий
• 1980: «Атланти і каріатиди» — Максим Ефтихійович Карнач
• 1989: «Щасливчик» — Савелій Рудольфович
• 1990: «Футболіст» — Георгій Станіславович
• 1991: «Зустрінемося на Таїті» — Безвухий
• 2005: «Турецький гамбіт» — імператор Олександр II