Зупинка серця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Зупинка серця
US Navy 040421-N-8090G-001 Hospital Corpsman 3rd Class Flowers administers chest compressions to a simulated cardiac arrest victim.jpg
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 I46
DiseasesDB 8695
MeSH D006323
CMNS: Зупинка серця на Вікісховищі

Зупинка серця — раптове і повне припинення ефективної діяльності серця з наявністю або відсутністю біоелектричної активності. Серце людини являє собою унікальний орган, що складається з величезного числа м'язових волокон, які працюють як єдиний механізм. Але на певному етапі злагоджена робота цих м'язів порушується, і серце людини зупиняється.

Причини[ред.ред. код]

Причини зупинки серця різні, але є найбільш часті з них:

Основні фактори[ред.ред. код]

  • Фібриляція шлуночків — близько 90 % всіх випадків зупинки серця;
  • Асистолія шлуночків — близько 5 % всіх випадків зупинки серця;
  • Шлуночкова пароксизмальна тахікардія з відсутністю пульсу на великих судинах;
  • Електромеханічна дисоціація — електрична активність у вигляді ритмічних комплексів QRS без відповідних скорочень шлуночків.

Додаткові фактори[ред.ред. код]

Непрямі фактори[ред.ред. код]

  • Куріння;
  • Зловживання алкоголем;
  • Наркоманія;
  • Надмірне навантаження на серце (заняття спортом);
  • Вік;
  • Генетичні.

Наслідки[ред.ред. код]

З боку ЦНС[ред.ред. код]

Втрата свідомості — настає зазвичай не відразу, а через 10-20 секунд від початку фібриляції або асистолії шлуночків, з цієї причини людина може ще здійснювати прості дії навіть після зупинки серця.

З боку дихальної системи[ред.ред. код]

Рідкісне агональное дихання із зупинкою через 2 хв після втрати свідомості.

З боку кровоносної системи[ред.ред. код]

Поступова зупинка кровообігу.

З боку м'язової системи[ред.ред. код]

Можлива поява тонікоклонічних судом через 15-30 секунд після втрати свідомості.

З боку зорової системи[ред.ред. код]

Розширення зіниць через 2 хв з втратою реакції на світло.

З боку покривної системи[ред.ред. код]

Швидко наростаюче зміна забарвлення шкірних покривів у вигляді ціанозу або блідості.

Загальна[ред.ред. код]

Після втрати свідомості та зупинки дихання настає клінічна смерть, розвивається гіпоксія в органах і тканинах.

Перша допомога[ред.ред. код]

Перша допомога включає зовнішній масаж серця і штучне дихання (два вдування через кожні 30 натискань).[1] При більшості зупинок серця має місце фібриляція шлуночків, яка може бути куповані електричної дефібриляцію за допомогою автоматичного зовнішнього дефібрилятора (англ.). Імовірність вдалої дефібриляції знижується з часом, приблизно на 2-7 % кожну хвилину, але перша допомога уповільнює процес відмирання, відсуваючи розвиток асистолії.

Лікарська допомога[ред.ред. код]

  • Непрямий масаж серця і екстрена дефібриляція. Її застосування без попереднього ЕКГ-контролю виправдано тим, що більш ніж в 90 % випадків причина зупинки серця — фібриляція шлуночків:

  • дорослим послідовно: 4,5-5,5-7,5 кВ (200, 300 або 360 Дж);

дітям: за умови хорошого контакту з поверхнею грудної клітки застосовують електроди найбільших розмірів (не тільки дитячі). Спочатку дефібриляцію проводять розрядом 2 Дж/кг, потім його збільшують до 4 Дж/кг.  

  • ШВЛ (мішком Амбу, апаратне дихання);
  • 100 % кисень за допомогою маски або через ендотрахеальну трубку;
  • Катетеризація центральних вен;
  • Невідкладна лікарська терапія.

Послідовність дій[ред.ред. код]

При пароксизмальної шлуночкової тахікардії з відсутністю пульсу на центральних артеріях і фібриляції шлуночків заходи необхідно проводити в нижчеперелічених послідовності:  

  • Дефібриляція до трьох разів послідовно 4,5-5,5-7,5 кВ (відповідно 200, 300 або 360 Дж);
  • Перевірити наявність електричної активності на Кардіоскоп;
  • Після кожного введення ЛЗ проводять непрямий масаж серця протягом 30-60 с і повторюють дефібриляцію розрядом 7-7,5 кВ (360 Дж);
  • Необхідний контроль електричної активності міокарда і пульсу після кожного наступного заходу;
  • Епінефрин — 1 мг в/в струйно; при відсутності ефекту його слід вводити повторно через кожні 3-5 хв. Повторно епінефрин можна ввести в середніх (2-5 мг) або високих (0,1 мг/кг) дозах;
  • Лідокаїн — 1,5 мг/кг (болюс від 80 до 120 мг) в/в, потім в/в крапельно протягом 5 хв до загальної дози 3 мг/кг;
  • Бретилію тозилат — 5 мг/кг в/в струйно, потім в/в крапельно протягом 5 хв до загальної дози 10 мг/кг;
  • Магнію сульфат — 1-2 мг в/в при підозрі на тахікардію типу «пірует», рефрактерную желудочковую пароксизмальную тахікардію або фібриляцію;
  • Прокаїнамід — 30 мг/хв в/в при рефрактерної шлуночкової фібриляції або тахікардії (максимальна доза — 17 мг/кг);
  • Натрію гідрокарбонат — 1 мЕкв/кг тільки при попередньому метаболічному ацидозі, передозуванні деяких ЛЗ (наприклад, ТАД);
  • Атропін — по 1 мг в/в струменево кожні 3-5 хв до загальної дози 0,04 мг / кг. Можна вводити через кожні 1-2 хв;
  • При відсутності пульсу, але наявності електричної активності (електромеханічна дисоціація, ідіовентрикулярні ритми, шлуночкові вислизаючі ритми, брадисистоличні ритми, ідіовентрикулярні ритми після фібриляції);
  • Наявність кінеза міокарда при ЕхоКГ;
  • Оцінка кровотоку методом допплерівського УЗД (при можливості);
  • Кожен наступний етап проводять у разі неефективності попереднього;
  • При безуспішності вищевказаних заходів протягом 45 хв слід прийняти рішення про припинення реанімаційних заходів.

Подальше життя після зупинки серця[ред.ред. код]

Більшість людей, у яких сталася зупинка серця, лікування проходять в реанімаційних відділеннях. Пацієнти виживають, якщо серце вдається запустити протягом 5-6 хвилин після зупинки. Є рідкісні випадки в практиці, коли люди змогли повернутися до повноцінного життя через 30 і 39 хвилин після відмови серця. При закінченні реанімаційного періоду необхідний постійний моніторинг стану пацієнта. Серцева діяльність та інші функції можуть бути порушені, часто хворий потребує тривалої кардіореанімації. Пацієнту робиться рентгенографія, оскільки при наданні допомоги при зупинці серця могла пошкодитися грудна клітка. Крім того, призначаються біохімічні тести, контролюється діурез і проводяться інші випробування, які можуть виявити розвиток небезпечних ускладнень. При тривалому відмову серця призначається ноотропні підтримка, необхідна для повноцінного відновлення мозку.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]