Віктор Г'юґо Ґрін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:59, 10 вересня 2021, створена RarBot (обговорення | внесок) (Додав категорію: Категорія:Уродженці Нью-Йорка)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Г'юґо Ґрін
англ. Victor Hugo Green
Ім'я при народженніВіктор Г'юґо Ґрін
Народився9 листопада 1892(1892-11-09)
Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
Помер16 жовтня 1960(1960-10-16) (67 років)
Мангеттен, Нью-Йорк, Нью-Йорк, США
ПохованняHackensack Cemeteryd
ГромадянствоСША США
Діяльністьписьменник, турагент, листоноша
Знання мованглійська
Magnum opusЗелена книга негритянського автомобілістаd
У шлюбі зAlma Duked

Віктор Г'юґо Ґрін (англ. Victor Hugo Green; нар. 9 листопада 1892, Мангеттен — пом. 16 жовтня 1960, Нью-Йорк) — американський поштовий службовець, письменник та турагент з Гарлему (Нью-Йорк)[1]. Найбільш відомий як автор «Зеленої книги» — путівника для чорношкірих автомобілістів, який видавався в США з 1936 по 1966 роки[2].

«Зелена книга»

«Зелена книга негритянського автомобіліста», 1940 рік

У період публікації «Зеленої книги» вибір місця ночівлі, ресторану та навіть автозаправних станцій був обмеженим для чорношкірих не тільки у південних штатах, а й за їх межами. Спочатку путівник видавався під назвою «The Negro Motorist Green Book» («Зелена книга негритянського автомобіліста»[en]), а потім «The Negro Travelers' Green Book» («Зелена книга чорношкірих мандрівників»). Ґрін публікував огляди готелів та ресторанів, які ведуть бізнес з афроамериканцями за часів дії в Сполучених Штатах «Законів Джима Кроу» та расової сегрегації. Наклад його видання щорічно становив близько 15 000 примірників.

У 1930-х роках Ґрін почав свою працю зі збору даних про крамниці, мотелі та автозаправні станції в районі Нью-Йорка, які готові були працювати з чорношкірими мандрівниками, і вже у 1936 році опублікував перший путівник[3]. Аналогічні путівники користувалися попитом у євреїв, які також стикалися з дискримінацією під час поїздок[4]. Путівник Ґріна був настільки популярний, що автор згодом розширив його географію, охопивши нові маршрути в Північній Америці.

Після відходу з поштової служби Ґрін продовжив працювати над оновленням «Зеленої книги». Крім того, йому вдалося організувати власний бізнес, пов'язаний з туристичним агентством, яке відкрив у 1947 році.

У популярній культурі

  • «Зелена книга» — п'єса Келвіна Александра Ремзі, що складається з двох дій, вперше поставлена 15 вересня 2010 року в театрі Лінкольна у Вашингтоні, округ Колумбія[5]; згодом у 2011 році представлена в Атланті, штат Джорджія[6].
  • «The Dresser Trunk Project» (2007) — пересувна виставка присвячена подорожам чорношкірих за часів сегрегації, організована Вільямом Дерілом Вільямсом, директором школи архітектури та дизайну інтер'єру Університету Цинциннаті.
  • «Зелена книга» — художній фільм 2018 року.

Див. також

Література

  • Seiler, Cotten. Republic of Drivers: A Cultural History of Automobility in America. — University of Chicago Press, 2008. — 230 p. — ISBN 978-0226745640.(англ.)

Примітки

  1. ↑ Green Book Video Transcript - Route 66 (англ.). National Center for Preservation Technology and Training[en]. Архів оригіналу за 3 січня 2017. Процитовано 15 січня 2019.
  2. ↑ Emma Lacey-Bordeaux and Wayne Drash. (25 лютого 2011). Travel guide helped African-Americans navigate tricky times (англ.). CNN. Архів оригіналу за 28 лютого 2011. Процитовано 15 січня 2019.
  3. ↑ McGee, Celia (22 серпня 2010). The Open Road Wasn’t Quite Open to All. The New York Times (англ.). Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 15 січня 2019. A Harlem postal employee and civic leader named Victor H. Green conceived the guide in response to one too many accounts of humiliation or violence where discrimination continued to hold strong
  4. ↑ Freedom du Lac, J. (12 вересня 2010). Guidebook that aided black travelers during segregation reveals vastly different D.C. The Washington Post (англ.). 0190-8286. Архів оригіналу за 11 листопада 2017. Процитовано 15 січня 2019.
  5. ↑ The Lincoln Theatre and Theater J present The Green Book (англ.). Lincoln Theatre. Архів оригіналу за 22 липня 2011. Процитовано 15 січня 2019.
  6. ↑ Towne, Douglas (July 2011). African-American Travel Guide. Phoenix Magazine. с. 46. Процитовано 29 липня 2020.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віктор_Г%27юґо_Ґрін&oldid=33378244