Біжуча хвиля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Біжуча хвиля — хвильовий рух, під час якого поверхня рівних фаз (фазові хвильові фронти) переміщується з кінцевою швидкістю (постійною для однорідного середовища). Прикладами можуть слугувати пружні хвилі у стрижні, стовпі газу чи рідини, електромагнітна хвиля вздовж довгої лінії або у хвилеводі.

На відміну від стоячих хвиль, біжучі хвилі під час поширення в середовищі переносять енергію. З біжучою хвилею, групова швидкість якої відрізняється від нуля, пов'язане перенесення енергії, імпульсу чи інших характеристик процесу.

Еволюцію біжучої хвилі в часі та просторі можна описати виразом:

де  — амплітудна обгортка хвилі,  — хвильове число, а  — фаза коливань. Фазова швидкість цієї хвилі задається виразом

де  — довжина хвилі.

Часткові випадки

Стояча хвиля є частковим випадком біжучої хвилі з , де  — групова швидкість хвилі.

Тобто, дві однакові періодичні біжучі хвилі (в рамках справедливости принципу суперпозиції), що поширюються у протилежних напрямках, утворюють стоячу хвилю.

Частково біжуча хвиля

Виникає за різних амплітуд.

Характеристика

Характеризується або коефіцієнтом біжучої хвилі[ru] (КБХ), або коефіцієнтом стоячої хвилі (KCХ), або коефіцієнтом відбиття[ru] Г, до дорівнює відношенню амплітуд зустрічних хвиль: KCХ = 1 / КБХ = (1 + |Г|²) / (1 — |Г|²)

За лініями передавань, оптимальне передавання енергії вимагає їх узгодження: отримання в лінії режиму біжучої хвилі — KCХ = 1, Г = 0.

Такий режим для ланцюгів із зосередженими параметрами відповідатиме рівності внутрішнього опору джерела опору навантаження.

Див. також

Примітки

Джерела

  • Яковенко, В. М. Біжучі хвилі. https://vue.gov.ua/Біжучі_хвилі. Процитовано 9 жовтня 2021. {{cite book}}: Пропущений або порожній |title= (довідка); Проігноровано |work= (довідка)

Посилання