Принцип суперпозиції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Принцип суперпозиції – принцип незалежного накладання діянь або процесів, при якому результуючий ефект еквівалентний об'єднанню (сумі) ефектів, що зумовлені окремо кожним з них. Виконується для систем, які описуються лінійними рівняннями. В класичній механіці С.п. є наближеним і порушується для систем з нелінійними процесами.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]