Погоріле (Вереміївка)
| село Погоріле | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район/міськрада | Градизький район |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1750 р. |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°21′25″ пн. ш. 32°29′50″ сх. д. / 49.35694° пн. ш. 32.49722° сх. д.Координати: 49°21′25″ пн. ш. 32°29′50″ сх. д. / 49.35694° пн. ш. 32.49722° сх. д. |
| Карта | |
.svg)  Погоріле | |
 Погоріле | |
Погоріле — колишнє село, пізніше куток у містечку Вереміївка (Полтавщина), до того як воно було переселене у зв'язку із із затопленням водами Кременчуцького водосховища наприкінці 1950-х років.
З історії
За Гетьманщини, як селище (тобто не мало власної церкви), входило до складу Чигирин-Дібровської сотні Лубенського полку.
З ліквідацією сотенного устрою селище Погоріле перейшло до складу Градизького повіту Київського намісництва.
За описом 1787 року в слободі (як вказано у описі) Погоріле проживало 100 душ. Було у володінні «казених людей». [1]
Від початку ХІХ ст. Погоріле вже у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. Входитиме також до Вереміївської волості цього повіту.
Після 1912 року[2], як і ще одне село (Миклашівка) влилось у ближнє містечко (пізніше село) Вереміївка, ставши одним із його кутків (у південно-східній частині).
Наприкінці 1950-х років селище Вереміївка було перенесено на декілька км на північ у зв'язку зі створенням Кременчуцького водосховища. Нині територія, де знаходилось Погоріле, затоплено водами цього водосховища.
Посилання
- ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 264
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (Російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. С. 34. — 562 с.
{{cite book}}:|pages=має зайвий текст (довідка)