Велика жупа Білогора
| Велика жупа Білогора | |
|---|---|
|
хорв. Velika župa Bilogora | |
|
| |
| Адм. центр | Б'єловар |
| Найбільше місто | Б'єловар |
| Країна | .svg){kind=small} Хорватія
|
| Частина області | Центральна Хорватія |
| Область | Подравина |
| Межує з: великою жупою Бараня, великою жупою Загір'я, великою жупою Лівац-Заполє, великою жупою Пригір'я, гортистською Угорщиною | |
| Котари | 6/7 |
| Офіційна мова | хорватська, німецька |
| Населення | |
| - повне | 334 728 душ |
| Площа | |
| - повна | 4 642 км² |
| Роки існування | 1941 – 1945[1] |
| Великий жупан | Іван Старчевич → Іван Сімеон → Йосип Баришич |
| Нині є частиною: |  Хорватія
|
| Реєстраційний знак | BG |
| |
| Положення у межах НДХ | |
Велика жупа Білогора (хорв. Velika župa Bilogora) — адміністративно-територіальна одиниця Незалежної Держави Хорватії (НДХ), що існувала з 11 серпня 1941[1] до 8 травня 1945 року на території Хорватії. Адміністративним центром був Б'єловар. Складалася з трьох самоврядних міст, 6 (з 20 грудня 1941 — 7) районів і 52 громад (муніципалітетів). Назва походить від нагір'я Білогора.
Поділялася на котари (райони), які також називалися «котарські області» (хорв. kotarske oblasti) і збігалися в назві з їхніми адміністративними центрами. Спочатку велика жупа Білогора складалася із шістьох котарських областей, а з приєднанням 20 грудня 1941 року району Грубішно-Полє мала такий склад[1]:
Крім того, в окремі адміністративні одиниці було виділено міста Б'єловар, Копривницю і Крижевці.
Цивільною адміністрацією у великій жупі керував великий жупан (довірена центральної влади), якого призначав поглавник (вождь) Анте Павелич. Цю посаду спочатку обіймав Іван Старчевич (хорв. Ivan Starčević), потім — Іван Сімеон (хорв. Ivan Simeon), а останнім великим жупаном Білогори був Йосип Баришич (хорв. Josip Barišić).
Основними галузями господарства великої жупи були скотарство і птахівництво.
У Б'єловарі у 1941—1943 рр. виходив політично-просвітницький тижневик «Білогора», який особливу увагу зосереджував на поточних подіях у політичному, економічному та культурному житті хорватського суспільства, передовсім на теренах великої жупи Білогора.[2]
Примітки
- ↑ а б в Rajka Bućin: Prilog poznavanju institucija: zakonski okvir rada velikih župa NDH, Arh. vjesn., god. 44 (2001.), str. 217-218
- ↑ Число часописа «Білогора» (хор.)