Сікорчик тибетський
| Сікорчик тибетський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Самець
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leptopoecile sophiae Severtzov, 1873 | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сікорчик тибетський[2] (Leptopoecile sophiae) — вид горобцеподібних птахів родини довгохвостосиницевих (Aegithalidae).[3]
Етимологія[ред. | ред. код]
Вид Leptopoecile sophiae названо на честь російської імператриці Марії Олександрівни, дружини Олександра II, одне з імен якої було Софія.
Поширення[ред. | ред. код]
Вид займає майже круговий ареал, що починається від Тянь-Шаня на крайньому південному сході Казахстану і оточує пустелю Такла-Макан, йде через Тибетське плато і схили Гімалаїв, і сягає аж до Ганьсу, а звідси до Сичуаню.
Опис[ред. | ред. код]
Дрібний птах завдовжки 8,5-10 см, вагою 6-8 г. Тіло пухке з великою сплющеною головою, коротким конічним дзьобом, короткими загостреними крилами та довгим квадратним хвостом. У самців маківка голови та боки тіла рожево-червоні, щоки і горло пурпурові, шия, спина, крила і хвіст сіро-блакитного забарвлення (з синіми металевими відбитками на потилиці і по боках на шиї, а також на вусах, брови і черево попелясто-сірі. У самиць в забарвленні переважає сірувато-коричневий колір на голові та спині (з сильними помаранчевими відтінками на лобі та вершині), в той час як нижня частина тіла тяжіє до сіруватого кольору, з помаранчевими відтінками на боках та череві.
Спосіб життя[ред. | ред. код]
Живе серед заростів чагарників та у підліску світлих лісів. Трапляється парами або невеликими сімейними зграями. Проводить більшу частину часу у пошуках поживи серед чагарників. Живиться комахами, павуками та іншими дрібними безхребетними, зрідка ягодами і насінням. Сезон розмноження триває з середини травня до кінця липня. Моногамні птахи. Самиці будує мішкоподібне гніздо з лишайників і павутиння серед гілок кущів. У гнізді 2-5 яєць. Інкубація триває близько двох тижнів. Через 20 днів пташенята вже вчаться літати, але самостійними стають ще дерез 15 днів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Leptopoecile sophiae. Процитовано 16 лютого 2020.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2017). Bushtits, leaf warblers, reed warblers. World Bird List Version 8.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 March 2018.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
