Хартник Сергій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 17:35, 28 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хартник Сергій Миколайович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 19 квітня 1981(1981-04-19) (43 роки)
Житомир
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Десантні війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки

Сергі́й Микола́йович Ха́ртник (нар. 19 квітня 1981, Житомир, Українська РСР) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.

Життєпис

Житомирянин Сергій Хартник з початком російської збройної агресії проти України брав участь в антитерористичній операції на Донбасі.

Солдат, навідник 4-ї аеромобільно-десантної роти 2-го аеромобільно-десантного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади (м. Житомир).

Підрозділ Сергія виконував завдання з супроводу конвоїв і прикриття та охорони рот забезпечення: підвезення боєприпасів, води, продовольства та техніки на блок-пости в зоні АТО. Супроводжуючи колони, кілька разів потрапляли в засідки.

13 червня 2014 року військова колона мала евакуювати підбитий гелікоптер. Їхали повільно, бо везли техніку — старий підйомний кран і тягач. Близько 15:00 колона потрапила під обстріл поблизу села Хрестище, за півтора кілометра від Слов'янська. БТР-80 № 622, який йшов першим, терористи із засідки підбили з протитанкового гранатомета. Постріл влучив у передній відсік, де сиділи водій солдат Олександр Голяченко і командир машини молодший лейтенант Сергій Бабський. Кумулятивний струмінь пробив броню і вийшов через триплекс, усередині кабіни виникла пожежа. Водій скерував БТР убік, що дало можливість іншій частині колони успішно проскочити засідку. Коли БТР в'їхав у лісосмугу і зупинився, вся кабіна вже була охоплена полум'ям, на бійцях горів одяг. Навідник кулемету Сергій Хартник дістав осколкове поранення у живіт, нижче сонячного сплетіння, але допомагав гасити полум'я і, коли машина зупинилася, витягнув з неї командира і водія, усі троє сильно обгоріли. Водій БТРа Голяченко дістав 80 % опіків тіла, він помер за три дні у харківській лікарні. Бабський, з 35 % опіків тіла та осколковим пораненням ока, довгий час лікувався, легке поранення дістав старший солдат Олександр Ніколайчук[1][2].

Сергію Хартнику зробили успішну операцію, він проходив лікування в Житомирському військовому госпіталі. Тяжко поранений солдат, ризикуючи власним життям, рятував життя побратимів. Його подвиг увійшов до історій, на прикладі яких виховують молоде покоління[3].

Я говорив з ним по телефону, просив: давай напишемо про тебе, щоб тебе до якоїсь нагороди представили, бо ти витягнув з палаючої машини двох людей при тому, що сам був поранений. Але він не хоче, соромиться. Молодець хлопець, йому велике спасибі.

— Лейтенант Сергій Бабський

Примітки

  1. Історії українських героїв. Бабський Сергій
  2. «На мені горіло все — і речі, і шкіра, і м'язи»
  3. Вони — солдати, що кладуть життя, заради нас і мирного світання (урок мужності). Архів оригіналу за 27 лютого 2017. Процитовано 9 червня 2017.

Джерела