Максимчук Станіслав Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:59, 30 листопада 2021, створена SalweenBot (обговорення | внесок) (правопис)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Максимчук Станіслав Вікторович
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження15 червня 1995(1995-06-15)
Голоби
Смерть28 липня 2014(2014-07-28) (19 років)
Савур-Могила
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Механізовані війська
Формування
 30 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Максимчук.

Станісла́в Ві́кторович Максимчу́к — солдат Збройних сил України.

Біографія

Народився Станіслав Максимчук у Голобах. Навчався у навчально-виховному комплексі «ЗОШ І-ІІІ ст. — гімназія смт Голоби».[1] Після закінчення школи вирішив стати професійним військовим, та вступив на військову службу за контрактом, служив гранатометником у 30-ій окремій механізованій бригаді, що базується у Новограді-Волинському.[2] Разом із іншими бійцями бригади брав участь у російсько-українській війні.

У липні 2014 року підрозділи бригади брали участь у штурмі Савур-Могили. 28 липня 2014 року під час боїв за цю стратегічну висоту Станіслав Максимчук загинув під час наступальних дій українських військових біля села Степанівка Шахтарського району Донецької області[1][2]

Удома у загиблого молодого героя залишились лише батьки і старший брат, одружитися Станіслав Максимчук не встиг, йому було лише 19 років.[1][2]

Похований Станіслав Максимчук у рідному містечку Голоби.

Вшанування пам'яті

15 травня 2015 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

10 листопада 2014 року у НВК «ЗОШ I—III ступенів — гімназії селища Голоби», який закінчив загиблий герой, відкритий куточок пам'яті Станіслава Максимчука.[3]

29 травня 2015 року на будівлі НВК «ЗОШ І-ІІІ ступеня — гімназії» у селищі Голоби було урочисто відкрито меморіальну дошку на честь загиблого під час проведення антитерористичної операції на сході України випускника школи Станіслава Максимчука.[4]

22 травня 2015 року, в річницю бою під Волновахою, у Ковелі урочисто відкрито пам'ятну стелу в честь жителів міста та району, які загинули під час російсько-української війни — Олександра Артемука, Андрія Омелянюка, Павла Редьковича, Романа Данилевича, Андрія Мостики, Олексія Тарасюка, Олександра Ярмолюка, Олександра Абрамчука, Анатолія Шиліка, Сергія Дем'яника, Андрія Задорожнього та наймолодшого загиблого із Ковельщини — Станіслава Максимчука.[5][6]

27 липня 2015 року в селищі Голоби за ініціативи благочинного Голобського благочинного округу УПЦ ієромонаха Ніфонта та за участю голови районної адміністрації та голови районної ради, однокласників та родичів Станіслава Максимчука, відбувся вечір пам'яті полеглого героя, приурочений до річниці загибелі Станіслава Максимчука.[7]

Примітки

  1. ↑ а б в Ковельщина знову у скорботі. Вічна пам'ять і слава Герою Станіславу Максимчуку
  2. ↑ а б в Офіційний вебсайт РДА. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2015.
  3. ↑ У ШКОЛАХ ВОЛИНІ — КУТОЧКИ ПАМ'ЯТІ ЗАГИБЛИХ В АТО
  4. ↑ НА ВОЛИНІ ВІДКРИЛИ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ НА ЧЕСТЬ СПРАВЖНЬОГО ПАТРІОТА
  5. ↑ Ковельщина вшанувала пам'ять волинян, які загинули під час антитерористичної операції на сході України
  6. ↑ http://byut.volyn.net/ковельські-батьківщинівці-підтрим/
  7. ↑ Вечір пам'яті загиблого волинянина Станіслава Максимчука[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Максимчук_Станіслав_Вікторович&oldid=33927938