Голоби

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Голоби
Goloby gerb.png Goloby prapor.png
Герб Прапор
Георгіївська церква у Голобах (1783 р.)
Георгіївська церква у Голобах (1783 р.)
Голоби
Kovel Raion.svg
Країна Україна Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Ковельський район
Громада Голобська селищна громада
Код КОАТУУ: 0722155300
Основні дані
Перша згадка середина 16 століття
Статус з 1957 року
Площа 0,57 км²
Населення 4 131 (оц. 2011) [1]
Густота 7247 осіб/км²
Поштовий індекс 45070—072
Телефонний код +380 3352
Географічні координати 51°04′57″ пн. ш. 25°00′39″ сх. д. / 51.08250° пн. ш. 25.01083° сх. д. / 51.08250; 25.01083Координати: 51°04′57″ пн. ш. 25°00′39″ сх. д. / 51.08250° пн. ш. 25.01083° сх. д. / 51.08250; 25.01083
Висота над рівнем моря 185 м


Відстань
Найближча залізнична станція: Голоби
До райцентру:
 - залізницею: 26 км
 - автошляхами: 26,7 км
До обл. центру:
 - залізницею: 58 км
 - автошляхами: 47,4 км
Селищна влада
Адреса 45070, Волинська обл., Ковельський р-н, смт. Голоби, 92-2-42
Карта
Голоби is located in Україна
Голоби
Голоби
Голоби is located in Волинська область
Голоби
Голоби

Commons-logo.svg Голоби у Вікісховищі

Голо́би — селище міського типу в Україні, центр Голобської селищної територіальної громади Ковельського району Волинської області. До райцентру можна дістатися автошляхом М19, який збігається із єврошосе E85.

Походження назви[ред.ред. код]

За народним переказом, у давнину село належало жорстокому поміщикові, який наказував непокірним селянам вистригати волосся (голити лоби). Від гололобих селян і село назвали Головлобами, потім Голобами. Цієї версії дотримувався дослідник топонімії Волині Володимир Покальчук. За іншим переказом, назва села походить від слова головби — возії лісу[2].

Демографія[ред.ред. код]

Населення Голоб впродовж останнього десятиліття повільно скорочується в середньому на 2,6% на рік[1][3].

Історія[ред.ред. код]

В історичних джерелах Голоби вперше згадуються в середині 16 століття, коли вони входили до складу Мельницької волості разом з Бруховичами, Козлиничами і були підпорядковані Луцькому замку. В описі Луцького замку за 1545 рік говориться: «на будівництво містка фортеці дерево возять із Мельницької волості люди господарські по імені Козлиничі, Бруховичі і Голоби». В тих же документах записано, що селяни цих сіл мусили «виконувати службу з возом і сокирою».

У 16 столітті Голоби з Мельницею і Бруховичами стали володіннями Польщі, в 1544 році король Сигізмунд I Старий передав Голоби своїй дружині Боні Сфорці, яка володіла ними до 1557 року. В 1573 році власниками Голобів стали Варвара Козинська і князь Юрій Збаразький, які мали там два фільварки з 61 двором, з них 22 двори городників. У той час селяни Голоб були повністю закріпачені, феодал мав необмежену владу над кріпаками.

Голобчани не мирилися з свавіллям шляхти. В період походу військ Богдана Хмельницького (1648 р.) вони вступали до повстанських селянських загонів, що діяли під Ковелем, і громили своїх гнобителів. Голоби та інші села були спустошені польською шляхтою, що мстилася за свої поразки.

Після визвольної війни експлуатація селян посилилась. Шляхтич Богошевський брав з Голобчан подимне і подушне, грішми і натурою, крім того, примушував їх відробляти панщину, яка доходила вже до 4-5 днів на тиждень з господарства.

В роки російсько-шведської війни (1700–1721 рр.), коли там у 1708 р. з'явилось шведське військо, голобчани чинили запекли опір, за що шведи в 1708 році спалили село дотла. Старі Голоби були розташовані за 3 км на північ, в районі Стахора. Тепер на цьому місці можна знайти лише уламки цегли та інші ознаки поселення людей. Після війни серед лісу, вздовж старого тракту Ковель-Мельниця, голобські селяни почали споруджувати собі житла, закладати основу сучасних Голобів.

На початку 18 століття село належало шляхтичам Єрузальським (Ярузельським). При Юзефі Єрузальському (1711–1728 рр.) тут був побудований римо-католицький костел в стилі бароко. У другій половині 18 століття в центрі старовинного парку розмістився палац шляхтичів Вільгів. Тепер від нього залишився лише земляний насип. У парку була ділянка, обнесена високим частоколом, де вільно бродили дикі звірі. Тому ту частину парку довго іменували звіринцем. Про колишню велич та розкіш магнатів Вільгів свідчить кам'яна башта, яка служила раніше в'їзною брамою до палацу, та двоповерховий будинок другої половини 19 століття.

1783 року новий власник Голобів, чернігівський воєвода Людвік Вільга спорудив у селі Георгіївську церкву[4]. Того ж року він добудував дві каплиці при мурованій римо-католицькій церкві Архангела Михаїла, а 1793 року, після пожежі, відбудував усю церкву[5]. У 1795 році в Голобах налічувалося 90 дворів і 615 жителів.

У 1876 році тут було споруджено станцію залізниці Ковель-Луцьк[6].

У 1918 в Голобах була сформована 2-га Синьожупанна дивізія УНР[Джерело?].

В липні 1920 року в Голобах утворився ревком на чолі з І. Р. Янком, а у вересні-жовтні село перейшло під владу Польщі.

За часи німецької окупації під час Німецько-радянської війни гітлерівці вивезли з селища майже 350 осіб на каторжні роботи в Німеччину, спалили 48 будинків. Голоби зайнято Червоною Армією 16 березня 1944 року[6].

1957 року Голобам надано статус селища міського типу. У селищі є краєзнавчий музей.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Перелік пам'яток архітектури [7]
Пам'ятка Дата Охоронний №
та № у комплексі
Національного значення
Михайлівський костел (мур.) 17111728 рр. 140 / 0
Садиба (мур.) XVIII — поч. XIX ст. 1027 / 0
Садибний будинок (мур.) поч. XX ст. 1027 / 1
В'їзна брама (мур.) XVIII ст. 1027 / 2
Георгіївська церква (мур.) 1783 р. 1028 / 1
Дзвіниця Георгіївської церкви (дер.) XVIII ст. 1028 / 2
Місцевого значення
Будинок залізничної станції (мур.) 1903 р. 171-м

Транспорт[ред.ред. код]

Є однойменна залізнична станція (лінія Берестя-Київ збудована в 1873). У 2001 році гілка була електрифікована.

Через селище пролягає автошлях європейського значення E85, що з'єднує Егейське та Балтійське моря, в межах України траса має назву М19, ділянка ЛуцькКовель.

Відомі люди[ред.ред. код]

Уродженці Голоб[ред.ред. код]

  • Беркута Анатолій Всеволодович — кандидат економічних наук, заступник міністра регіонального розвитку та будівництва України.
  • Брезвін Анатолій Іванович — колишній Голова Державної податкової адміністрації України; Президент Федерації хокею України. Кандидат економічних наук, заслужений економіст України. За науково-практичну діяльність нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» (2002 р.); орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (1997 р.), ІІ ступеня (1999 р.) та І ступеня (2004 р.).
  • Максимчук Станіслав Вікторович — герой АТО.

Садовник Юрий Владимирович- доцент Национальной металлургической академии Украины, кандидат технических наук, Лауреат Государственной премии Украины в области науки и техники, автор уникального метода производства нержавеющей стали, запущенного в 1991 году на заводе "Днепроспецсталь" (г. Запорожье).

Мешканці селища[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Чисельність наявного населення України (DOC файл в ZIP архіві). Держкомстат. 2011-01-01. Процитовано 2012-05-07. 
  2. Кругляк Ю. М. Ім'я вашого міста: Походження назв міст і селищ міського типу Української РСР. — К.: Наукова думка, 1978. — С. 36.
  3. Стаття «Голоби»Українська радянська енциклопедія : [у 12-ти т.] / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  4. [1]
  5. Голоби. Парафія Архангела Михаїла // Волання з Волині.
  6. а б Історія міст і сіл Української РСР. Волинська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 745 с.
  7. Пам'ятки містобудування і архітектури на сайті Управління культури та туризму Волиньобладміністрації. Архів оригіналу за 2013-06-26. Процитовано 2012-05-20. 

Посилання[ред.ред. код]

Волинська область Це незавершена стаття з географії Волинської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.