Реформатська церква (Тячів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 18:58, 4 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 4 грудня 2021, заснована на цій версії.
Реформатська церква
48°00′44″ пн. ш. 23°34′20.7″ сх. д. / 48.01222° пн. ш. 23.57242° сх. д. / 48.01222; 23.57242
КраїнаУкраїна
МістоТячів
Розташуваннявулиця Незалежності, 29
КонфесіяРКЦ
Типцерква
Тип будівлібазиліка
Стильготичний
ЗасновникЛасло Великий
Початок будівництва13 століття
Побудовано18 століття
Статус пам'ятка архітектури національного значення
Реформатська церква. Карта розташування: Україна
Реформатська церква
Реформатська церква
Реформатська церква (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Реформатська церква — пам'ятка архітектури національного значення у місті Тячів Закарпатської області[1] . Культова споруда розташовується на вулиці Незалежності, 29[2]. Пам'ятка архітектури національного значення хоронний номер — 200[1].

Історія

Церква у 13-18 столітті

Точна дата спорудження первинної будівлі не з'ясована[3]. Елементи, які зустрічаються в архітектурі церкви, дозволяють робити припущення про заснування храму у 13-14 столітті, тому що саме у цей час такий стиль архітектури був поширений у цій місцевості. Існують твердження щодо заснування церкви і в 15 столітті[4]. Історичні літописи містять свідчення щодо заснування греко-католицького храму[5] у Тячеві в 13 столітті угорським королем Ласло Великим[2]. Проте він був зруйнований, так як для будівництва сучасної церкви використовувались стіни храму, засеованого королем[4].Мараморські церкви у 1326 році отримали привілеї, видані архієпископом естерґомьским. Їх затвердження для реформатської церкви у місті Тячів просив священик на ім'я Бенедек, який в той час опікувався церковною спорудою. У 1334 році ним було сплачено 60 грошів, у 1335 році — 48 грошів папської десятини. У 1336 році священиком міста Тячів у історичних документах значиться Павло[6]. В 16 столітті церква стає реформаторською[7], проте в літописах різниться інформація щодо року, коли це відбулось. Одні книги свідчать про перехід церкви та більшої частини населення Тячіва до реформатської віри у 1539[8], інші — у 1546 році [2] чи 1556 році[5] [4]. Під час реставрацію церкви у 1748 році відбулось розширення її приміщення і вона стала вміщати 600 осіб. У 1810 році[7] відбулась прибудова триярусної дзвіниці з шатровим завершенням[9]. Верхній ярус дзвіниці був місцем[4], куди встановили старовинні годинники[2], які збереглись до цього часу [10].Годинникова башта була поєднана з дзвіницею. Тячів не став заможним королівським містом. Цей факт сприяв збереженню окремих первинних архітектурних елементів церкви до наших днів[6]. У 1864 році такими фахівцями у сфері архітектури, як Імре Генсльманном, Флорішем Ромером і Ференцем Шульцем була відвідана реформатська церква у місті Тячів. Після цього інформація про будівлю опинилась у каталозі церковних споруд, який складався з описів 48 церков. В публікації зазначалось, що архітектурний стиль церкви походить з 15 століття [6]. Оціночні судження були повторно озвучені у 1887 році. У 1890-х роках реформатська община Тячіва володіла багатьма орними землями та лісами[11].

Церква у 20-21 столітті

Після 1939 року церква була включена до переліку реформатських церков Угорщини[6] До 1944 року у приміщенні реформатської церкви розташовувалась бібліотека[4] Мараморщини[8] і міський архів Тячіва[12]. Часткове дослідження архітектури церкви було здійснено після 1990-х років спеціалістом Йожефом Лангі. У листопаді 2001 року ним була досліджена південно-східна консоль, а потім і північні консолі[6]. На консолях приміщення проглядаються пластини з лозин, жолудів та дубових листків. З 1992 року Реформатську церкву у Тячеві очолює священик Ласло Карло[8].Реформатська церква входить до переліку місць, в яких відбувається святкування Дня міста Тячів[13]. Поряд з будівлею храму 1 травня 1992 року відбулось урочисте відкриття бронзового погруддя, яке зображає художника Шимона Голоші[2].Скульптором виступив Еміке Товт[5]. Поряд з костелом розташований лютеранський парафіяльний будинок[12]. У церкві зберігся старовинний орган. Кількість вірників у 2010 році склала 1500 осіб[8] .

Архітектура

Церква побудована у готичному стилі[1]. Вона поділена на чотири одиниці [6]. Над західним фасадом будівлі знаходиться дзвіниця, що має три рівні через наявність карнизів. Нава має форму прямокутника. Західна частина споруди та нава відділені двома неподіленими вертикальними конструкціями. Апсида створена у квадратній формі. Ризниця подібна до апсиди довжиною. Їх поділяють існуючі прорізи. На низькій стіні нави відсутній карниз. Неф та апсида оточені цоколем. Одне вікно різниці з розкосом має невеликі параметри. На південних боках апсиди містяться півциркульні вікна [6]. Вікна нави, розташовані з північної сторони, мають подібне оформлення. Західний відрізок інтер'єру відокремлюється від основної частини. Нава та апсида поєднані тріумфальною аркою, яка має півциркульний характер. Такого ж типу проріз слугує з'єднуючим елементом апсиди та різниці. Хори розташовуються у західній частині нави. Там міститься орган, який датований 1853 роком [6]. У 1748 році у церкві з'явилась кесонна стеля[5], яка на даний час потребує проведення реставраційних робіт. На ній розташовується розпис[4], який складається з 200 частин, серед яких містяться зображення лева, пелікана[9], русалки та дракона[2]. Бічні стіни храму посилюються розташованими контрфорсами[9]. Стіни храму у повну висоту збереглись майже в первинному виді і датуються 13 століття. Збережені також вікна у формі щілин у нішах[5].Апсида перекривається хрещатим склепінням з ребрами циліндричного профілю. Початок ребер веде до консолей, які ще потребують дослідження. Одна з консолей лежить під вапняним шаром. Зовнішній вигляд деяких стін був змінений. Наприкінці 19 століття вони містили розпис театральної направленості. Зараз їх покриває побілка. Згідно з місцевим повір'ям, в інтер'єрі церкви приховані фрески. Архітектурні особливості церкви свідчать про кілька етапів побудови споруди[6]. Західна дзвіниця була споруджена пізніше всього, ця подія датується 1810 роком[12]. Є припущення, що в цей період були зведені вікна апсиди та нави, які мають більший розмір, тому що стилістично вони схожі з вікнами дзвіниці. Церква однонавна. Східна стіна апсиди містить вікна, зроблені в стилі романської епохи. Отвір різниці був змінений. Обрамлення південного порталу може датуватись 13 століттям. Схожі архітектурні елементи та стиль були виявлені в церкві, яка знаходиться в селі Паладь-Комарівці[6]. Деякі елементи оздоблення в церкві у Тячеві нагадують класичний готичний стиль [6].

Примітки

  1. ↑ а б в Реформаторський костел (м. Тячів, Закарпатська обл.): карта
  2. ↑ а б в г д е Реформаторський костел, Тячів
  3. ↑ Список пам'яток. Тячівський район
  4. ↑ а б в г д е Федака Сергій «З історії християнства на Закарпатті». — 188 с. −2013 р
  5. ↑ а б в г д Замки та храми України
  6. ↑ а б в г д е ж и к л м Бела Жолт Сакач. Тячів (Tecső) — Реформатська церква. Шляхами середньовічних церков". Видання було підготовлено за сприяння Європейського Союзу
  7. ↑ а б Реформаторський костел, Тячів//Україна
  8. ↑ а б в г Ласло Карло: «Все залежить від нас самих, бо всі ми перед Богом рівні». Архів оригіналу за 13 травня 2016. Процитовано 31 березня 2015.
  9. ↑ а б в Реформаторський костьол та дзвіниця, Тячів
  10. ↑ Реформаторський костел (XIII–XVIII ст.)
  11. ↑ Історія Тячева
  12. ↑ а б в Офіційний сайт міста Тячів, Закарпатська область
  13. ↑ Закарпатський Тячів запрошує на День міста!

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Реформатська_церква_(Тячів)&oldid=33955274