Іван Сарайва де Соуза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:35, 9 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Іван
Особисті дані
Повне ім'я Іван Сарайва де Соуза
Народження 18 січня 1982(1982-01-18)[1] (42 роки)
  Кампінас, Сан-Паулу, Бразилія
Зріст 177 см
Вага 72 кг
Громадянство  Бразилія
Позиція захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Бразилія «Капіваріано»
Юнацькі клуби
Бразилія «Атлетіку Паранаенсе»
Професіональні клуби*
2001—2007 Бразилія «Атлетіку Паранаенсе» 103 (3)
2005  Україна «Шахтар» (Донецьк) 1 (0)
2007  Бразилія «Флуміненсе» 7 (0)
2008—2012 Туреччина «Газіантепспор» 118 (5)
2012—2013 Туреччина «Мерсін Ідманюрду» 27 (0)
2013—2014 Бразилія «Фігейренсе» 1 (0)
2016— Бразилія «Капіваріано»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Іван Сарайва де Соуза (порт. Ivan Saraiva de Souza; 18 січня 1982, Кампінас) — бразильський футболіст, захисник клубу «Капіваріано».

Біографія

Професійну кар'єру розпочав у клубі «Атлетіку Паранаенсе». Дебютував 3 серпня 2001 року в матчі проти «Греміо» (2:0)[2]. Всього за ураган провів 103 матчі і забив 3 голи. У січні 2005 року відправився в піврічну оренду в донецький «Шахтар» з правом викупу[3]. У команді зіграв лише один матч проти харківського «Металіста» (0:1). У 2007 році виступав за «Флуміненсе» на правах оренди.

Взимку 2008 року перейшов в турецький «Газіантепспор»[4]., у якому провів 4 роки, провівши 118 матчів і відзначився 5 разів. 4 вересня 2012 року підписав контракт з «Мерсін Ідманюрду».

Влітку 2013 року повернувся на Батьківщину, де грав за клуби «Фігейренсе» та «Капіваріано».

Досягнення

Примітки

  1. BDFA
  2. Atletico PR 2:0 Gremio. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  3. «Шахтёр» подписывает двух игроков вице-чемпиона Бразилии. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2016.
  4. "Ivan é emprestado ao Gaziantepspor, da Turquia" - furacao.com. Архів оригіналу за 10 листопада 2016. Процитовано 10 листопада 2016.

Посилання