Берг Ісай Давидович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 23:54, 10 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Берг Ісай Давидович
Народився1905
Москва, Російська імперія
Помер7 березня 1939(1939-03-07)
Москва, СРСР
ПохованняНове Донське кладовище
Країна СРСР
Військове званнялейтенант державної безпеки
ПартіяКПРС

Берг Іса́й Дави́дович (1905, Москва — 7 березня 1939(1939-03-07), Москва) — радянський працівник НКВС, лейтенант держбезпеки, начальник АГВ (адмніністративно-господарського відділу) УНКВС по Московській області. Вважається винахідником «душогубки» — автомобіля, в кузові котрого вихлопними газами вбивали засуджених на смерть людей.

Біографія

Народився в Москві в єврейській родині. Після жовтневого перевороту служив у Червоній Армії з 1920 р., 1925—1929 рр. — командир взводу. Член ВКП(б) з 1930 р.[1]

У 1934 р. служив у НКВС, був начальником АХО (адмніністративно-господарського відділу) УНКВС по Московській області. Відповідав за виконання смертних вироків, займався транспортуванням приречених до місця страти на Бутовському полігоні. Вважається винахідником «душогубки» — автомобіля, переобладнаного з фургона для перевезення хліба, у кузові якого душили вихлопним газом засуджених на смерть людей. У кузов фургона, обшитого зсередини оцинкованим залізом, пророблявся отвір, через який за допомогою гумового шлангу надходили вихлопні гази, від отруєння якими за 20-30 хвилин засуджені у фургоні помирали.[2][3]

4 серпня 1938 р. був заарештований спочатку за «аморальну поведінку», потім звинувачення перекваліфікували на «антирадянську діяльність» — участь у контрреволюційній троцькістській групі всередині Управління НКВС по Московській області. У цей самий час Берга звинувачують у винаході «душогубки». Під час слідства він спочатку відкидав ці обвинувачення, але потім визнав їх, пояснюючи тим, що інакше неможливо було розстріляти понад 300 людей щоденно. 7 березня 1939 р. військова колегія, звинувачуючи Берга в антирадянській діяльності, винесла йому смертний вирок через розстріл, що було виконано того ж дня.[1]. 1962 р. Берг був реабілітований «за відсутністю складу злочину».[1]

Уперше звинувачення проти Берга у винаході душогубки висловив письменник Олександр Солженіцин у ессе «Двісті років разом».[4] Ці звинувачення підтверджували й інші історики, однак деякі також висловлювали сумнів у самому факті існування душогубок у СРСР і також у тому, що Берг був їх винахідником.[5]

Див. також

Джерела

Примітки

  1. ↑ а б в Липков А. Я к вам травою прорасту… (рос.)
  2. ↑ Жирнов Е. «По пути следования к месту исполнения приговоров отравлялись газом» // Коммерсантъ Власть. — 2007. — № 44. (рос.) [недоступне посилання з травня 2019; Петров Н. «Человек в кожаном фартуке» // Новая газета, спецвыпуск «Правда ГУЛАГа» от 02.08.2010 № 10 (31). (рос.) [Архівовано 06.08.2010, у Wayback Machine.]
  3. ↑ Борьба за власть: Троцкий, Сталин, Хрущев, Брежнев, Андропов. (рос.)
  4. ↑ Солженицын А. И. Двести лет вместе: В 2 т. — М. : Русский путь, 2001. — С. . — ISBN 5-85887-110-0. (рос.)
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 20 листопада 2011. Процитовано 5 червня 2009.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)


Історія СРСР (УРСР) Це незавершена стаття про УРСР.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Берг_Ісай_Давидович&oldid=34045122