Блохін Василь Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Василь Михайлович Блохін
Vasilii Mikhailovich Blokhin, Major-General, (1895 – 1955) (NKVD).jpg
Народився 7 січня 1895(1895-01-07)
с. Гаврилівське, Владимирська губернія, Російська імперія
Помер 3 лютого 1955(1955-02-03) (60 років)
Москва, СРСР
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
СРСР СРСР
Рід військ НКВС
Роки служби 1914—1954
Звання розжалуваний генерал-майор
Війни/битви брав участь у стратах під час сталінських репресій
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Леніна
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»
Орден Червоної Зірки Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»
GPU 5th anniversary emblem.png GPU 15th anniversary emblem.png

Васи́ль Миха́йлович Блохі́н (рос. Василий Михайлович Блохин, нар.7 січня 1895, Російська імперія — пом.3 лютого 1955, РРФСР-СРСР) — працівник каральних та репресивних органів НКВС-МДБ СРСР. Професійний кат НКВС СРСР, «рекордсмен» вбивства людей. Персонально стратив до 50 тисяч осіб, у тому числі за позасудовими вироками, найбільше у період з 1937 р. до 1945 р..

За всі роки служби особисто розстрілював 200 осіб щодня. Особисто стратив двох представників сталінського режиму, які, за збігом, були серед головних організаторів Голодомору 1932—1933 років — (Чубаря й Косіора). Активний учасник масових убивств полонених польських офіцерів у 1939 році під час Катинського розстрілу.

Мав звання генерал-майора, нагороджений кількома найвищими орденами та медалями СРСР. За наполяганням Л. Берії 1953 року був звільнений у запас, згодом — позбавлений персональної пенсії МДБ СРСР та військового звання. Згідно із зізнаннями колеги генерала Блохіна Дмітрія Токарєва, вчинив самогубство. Офіційно — помер від інфаркту.

Почав свою діяльність працюючи пастухом в селі Турово Ярославської губернії (1905—1910), каменярем у підрядників в м. Москві (1910—1915).

Похований на Донському цвинтарі у м. Москва, де нещодавно, за сприяння російських шанувальників генерала Блохіна, йому встановлено ошатний надгробок.

Освіта[ред.ред. код]

Особисті уподобання[ред.ред. код]

  • Волів розстрілювати людей з німецького пістолета Walther PP[1];
  • любив одягати для акту вбивства шкіряні рукавички, одягати шкіряний фартух й одягати шкіряне головне вбрання[2];
  • протягом 1924 р. — 2 березня 1953 р. під документальними актами про приведені розстріли ставив свій особистий підпис[3].

Звання й кар'єра[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Петров Никита, (02.08.2010). «Человек в кожаном фартуке». Новая газета, спецвыпуск «Правда ГУЛАГа». № 10 (31). Архів оригіналу за 27-06-2016.  (рос.)
  2. Герей Василь (Петров Микита),. «Василь Блохін:кат у шкіряному фартусі». Архів оригіналу за 27-06-2016. 
  3. Альбац Евгения, Палачи и жертвы Репортаж с Донского кладбища Москвы, где лежат те, кто расстреливал, и те, кого расстреливали. (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Історія СРСР (УРСР) Це незавершена стаття про УРСР.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.