Вітіс Вілюнас
| Вітіс Вілюнас | |
|---|---|
| Vytis Viliūnas | |
 | |
| Народився | 19 липня 1944 Паневежис, Литва |
| Помер | 10 листопада 2011 (67 років) Вільнюс, Литва |
| Країна |  СРСР Росія Литва |
| Національність | литовець |
| Діяльність | психолог |
| Alma mater | Московський державний університет імені Ломоносова |
| Галузь | психологія |
| Заклад | Московський державний університет імені Ломоносова, Вільнюський університет, Університет Вітовта Великого, Вільнюський педагогічний університет, Шяуляйський університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор психологічних наук |
| Науковий керівник | Леонтьєв Олексій Миколайович |
| Відомий завдяки: | дослідження в галузі загальної психології, психології мотивації та емоцій, психології особистості, психології виховання |
Вітіс Вілюнас (Вілюнас Вітіс Казіса (Казісович), лит. Vytis Viliūnas; *19 липня 1944, Паневежис — †10 листопада 2011, Вільнюс) — литовський, радянський і російський вчений-психолог, доктор психологічних наук, професор психології у Московському державному університеті імені Ломоносова, Вільнюському університеті, Університеті Вітовта Великого, Вільнюському педагогічному університеті[1][2]. , Шяуляйському університеті.
Біографія
Вітіс Казісович Вілюнас народився 19 липня 1944 року в невеликому литовському місті Паневежис. Після закінчення школи і служби в армії поступив на Факультет психології Московського державного університету імені Ломоносова, який закінчив у 1970 році. У 1973 році закінчив аспірантуру Московського державного університету імені Ломоносова. В 1974 році захистив кандидатську дисертацію «Психологічний аналіз емоційних явищ» (науковий керівник — професор Леонтьєв Олексій Миколайович).
1990 року захистив докторську дисертацію «Психологічні механізми розвитку мотивації», в якій дослідив проблеми психології мотивації й емоцій, а також описав регулятивне значення психіки і природні передумови психіки людини.
З 1973 року — викладач, а з 1992 року — професор кафедри загальної психології Московського державного університету імені Ломоносова. Загальний викладацький стаж його роботи в університеті склав майже 40 років.
Був одним з керівників Товариства литовської культури в Москві[3].
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Інтерв'ю з В.К.Вілюнасом (литовською мовою) |
Після тривалої хвороби помер 10 листопада 2011 року у м. Вільнюсі.[4]
Наукова діяльність
Основні напрямки наукових досліджень — суб'єктивні переживання людини, суб'єктивна реальність. Дослідив феноменологію емоцій та обґрунтував можливість використання феноменологічних даних у побудові теорії емоцій.
Виявив двоїсту будову емоційних явищ, що включають емоційні переживання й відображення об'єктивного змісту, який "забарвлюють" емоції. Емоційні переживання безпосередньо відкривають суб'єкту смисл відображуваного змісту з точки зору потреб суб'єкта, служать спонуканням до діяльності. Емоційні явища взаємопов'язані, і процеси їх виникнення підлягають певним закономірностям.
Класифікував емоційні явища на "провідні" та "похідні", в залежності від відношення відображуваного емоційно предмета до предметів провідних потреб суб'єкта. Розглядав процес розвитку емоційної сфери людини в онтогенезі, місце і значення "ключових", "провідних" і "ситуативних", "похідних" емоцій. Обґрунтував місце емоційних явищ в розвитку і функціонуванні всієї пізнавальної сфери особистості (1976).
Дослідив механізми біологічної мотивації та, спираючись на цей матеріал, експериментально і теоретично проаналізував властиво людську мотивацію, розкрив детермінанти розвитку мотивації людини, мотиваційне зумовлювання, мотиваційне опосередкування, ситуативний і онтогенетичний розвиток мотивації, співвідношення емоцій та мотивів, феномени мотиваційної фіксації та сумації.
Йому присвячено спеціальный випуск журналу Journal of Russian & East European Psychology[5].
Основні праці
Загальна кількість наукових публікацій: 54, у тому числі:
Монографії
- Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. — 142 с.
- Вилюнас В. К. Психологические механизмы биологической мотивации. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. — 208 с.
- Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1990. — 288 с.
- Вилюнас В. К. Психология развития мотивации. — СПб.: Речь, 2006. — 458 с.
Статті
- Вилюнас В. К. Обусловливание мотивационных отношений // Вестн. Моск. ун-та. Серия 14: Психология. — 1985. — № 4. — С. 50—59.
- Вилюнас В. К. Инстинкт в свете эмоциональной концепции мотивации // Вестн. Моск. ун-та. Серия 14: Психология. — 1997. — № 1. — С. 3-13.
- Вилюнас В. К. Эмпирические характеристики эмоциональной жизни // Психологический журнал. — 1997. — Т.18. — № 3. — С. 26-35.
- Вилюнас В. К. Фенотипическая интерпретация политической активности // Вестн. Моск. ун-та. Серия 14: Психология. — 2001. — № 2. — С. 51-62
- Вилюнас В. К., Кравченко А. С. Мотивация демонстративного поведения // Современная психология мотивации / Под ред. Д. А. Леонтьева. — М.: Смысл, 2002. — С. 122—151.
Примітки
- ↑ Отчет о работе Второго Конгресса соотечественников. Секция 2. «Научная и образовательная деятельность в регионах Российской Федерации с участием зарубежных ученых»
- ↑ VPU Mokslinės veiklos ataskaita 2006. Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 13 квітня 2016.
- ↑ Вечер, посвящённый 20-летию Общества литовской культуры в Москве. Архів оригіналу за 20 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016.
- ↑ http://www.psy.msu.ru/people/obituary_vilunas.html Некролог Вітіса Вілюнаса на сайті Московського державного університету імені Ломоносова (рос.)
- ↑ Journal of Russian & East European Psychology;Sep/Oct2007, Vol. 45 Issue 5
Посилання
- Біографія на сайті Московського державного університету (рос.)
- Эткинд А. М. Теоретический анализ проблем мотивации: (Рец. на книгу: Вилюнас В. К. Психологические механизмы биологической мотивации. — М., 1986) // Вопросы психологии. — 1988. — № 5. — С. 172—173.
- Kodėl prof. Vytis Viliūnas jau kelis dešimtmečius gyvena Maskvoje?