Гайворонський Петро Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гайворонський.
Гайворонський Петро Євгенович
Народився11 червня 1958(1958-06-11) (66 років)
м. Лисичанськ, Луганська область
Помер25 травня 2024(2024-05-25) (65 років)
Київ, Україна
Діяльністьпрозаїк, поет, публіцист
Alma materСімферопольський державний університет
Мова творівукраїнська
ЧленствоНаціональна спілка журналістів України і Національна спілка письменників України

Зовнішні відеофайли
Петр Гайворонский: историк по профессии, писатель по призванию, учитель от Бога

Гайворонський Петро Євгенович (11 червня 1958 р.[1], м. Лисичанськ) — український педагшог, письменник, краєзнавець. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів та Національної спілки краєзнавців.

Біографія

Петро Гайворонський народився 11 червня 1958 року в місті Лисичанську Луганської області.У 1980 році закінчив Сімферопольський державний університет. Викладав у школах № 1 і № 9 у місті Красноармійську (Донецька область), у Красноармійському педагогічному училищі. Був редактором багатотиражної газети «Освітяночка». Кореспондент часопису українців Австралії «Вільна Думка».

Мешкає у місті Покровськ (до 2017 - Красноармійськ), працює вчителем історії НВК №1 Покровської міської ради.

У липні 2015 року вступив до Національної спілки письменників України.

Очолює Покровський міськрайонний осередок «Оберіг» Національної спілки краєзнавців України[2]. Є членом правління Донецької обласної організації НСКУ[3].

Делегат І Всесвітнього собору духовної України, Установчого з'їзду творчої спілки учителів України, ІІІ і ІV з'їздів Національної спілки краєзнавців України, Х зїзду письменників України.

Творчість

Петро Гайворонський є автором низки художніх та історико-публіцистичних книг:

  1. Вугільні підприємства Красноармійська. — Макіївка: Поліпрес. — 2006
  2. Микола Момот: Життя без антрактів. — Донецьк: «Каштан». — 2010
  3. Вибрані твори. — Донецьк: «Каштан». — 2011
  4. Барви агату. -Донецьк: «Каштан». — 2013
  5. Історія міського статусу міста Красноарміська. — Донецьк: «Каштан». — 2013
  6. Сувенірні та пам'ятні значки Красноармійська. — Донецьк: «Каштан». — 2013
  7. Таїни землі. — Київ: «Леся». — 2014[4]
  8. Війна в Донбасі: Скельця калейдоскопу. — Київ: «Леся». — 2014
  9. «Світлий дар Володимира Чорного» (у співавт.)
  10. Нотатки педагога. - Краматорськ: "Какштан". - 2017
  11. Покровськ і Покровщина. - Київ: "Український пріоритет". - 2020

Оповідання Петра Гайворонського “Гребінь княгині” разом з оповіданням Леопольда фон Захер-Мазоха “Криваве весілля в Києві” було перекладене на англійську мову і ввійшло в книгу присвячену Княгині Ользі “Bloody Wedding in Kyiv: Two Tales of Olha, Kniahynia of Kyivan Rus” [“Криваве весілля в Києві: дві історії про Ольгу, княгиню Кивської Русі”] (Сідней: "Sova Books" – 2016).

Нагороди

  • 2011 — переможець конкурсу «Книга Донбаса» у номінації «Культура і мистецтво»
  • 2014 — лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Чабанівського[5].
  • 2014 — переможець III літературно-мистецького конкурсу пам'яті поета Михайла Петренка у номінації «Популяризація життя та творчості М.Петренка»[6]
  • 2017 - лауреат Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Петра Василенка
  • 2010 - медаль "За заслуги перед містом"
  • 2021 - медаль "За збереження історії"
  • 2021 - медаль "ХХХ років Незалежності України"
  • Золота медаль української журналістики
  • Почесний краєзнавець Донеччини[7]
  • Почесний член НСКУ[7]

Примітки

  1. ↑ Донецька область. Красноармійська міська рада. Політична Партія "Опозиційний блок". www.cvk.gov.ua. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 лютого 2016.
  2. ↑ Красноармійський міськрайонний осередок. www.kramatorsk.info. Процитовано 2 лютого 2016.
  3. ↑ Донецька обласна організація. nsku.org.ua. Національна спілка краєзнавців України. Процитовано 2 лютого 2016.
  4. ↑ Красноармейчанин Петр Гайворонский презентовал очередную книгу (ФОТО). 15.01.2016. Процитовано 2 лютого 2016. (рос.)
  5. ↑ Красноармейский историк-правовед стал лауреатом литературной премии и обладателем нагрудного знака. orbita.dn.ua. 23.09.2014. Процитовано 2 лютого 2016. (рос.)
  6. ↑ Романько В. Визначено переможців III літературно-мистецького конкурсу пам'яті поета Михайла Петренка. donetshina.ucoz.org. Громадсько-політична газета «Донеччина». Процитовано 2 лютого 2016.
  7. ↑ а б Список членів Донецької обласної організації НСКУ. www.kramatorsk.info. Процитовано 2 лютого 2016.

Джерела

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гайворонський_Петро_Євгенович&oldid=34112052