Національна спілка краєзнавців України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Національна спілка краєзнавців України
(НСКУ)
Заснування 1925
Тип творча спілка
Голова Реєнт Олександр Петрович
Адреса м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 4, к. 212.
Офіційний сайт http://www.nsku.org.ua

Націона́льна спі́лка краєзна́вців Украї́ни (НСКУ) — добровільна творча організація, що об'єднує краєзнавців.

Історія[ред.ред. код]

Перші краєзнавчі організації України[ред.ред. код]

Ідея створення інституції, яка б займалася проблемами регіональної історії, виникла у 20-40-х рр. XIX ст.

1843 року в Києві було створено Тимчасову комісію для розгляду давніх актів, котру зазвичай називали Археографічною. У її роботі нарівні з видатними науковцями М. Костомаровим, О. Лазаревським, О. Левицьким, М. Максимовичем, В. Іконниковим брав активну участь і Тарас Шевченко.

Важливою для становлення українського краєзнавства була плідна діяльність «Товариства Нестора-Літописця» при Київському університеті Святого Володимира, Одеського наукового товариства історії та старожитностей, Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, Наукового історико-філологічного товариства при Харківському університеті, Подільського церковного історико-археологічного товариства, Товариства дослідників Волині у Житомирі та багатьох інших регіональних об′єднань поціновувачів рідного краю. Розвитку краєзнавства сприяло й проведення Археологічних п'ятнадцяти з'їздів, шість з яких відбулися в Україні.

У роки національно-визвольних змагань українського народу, в умовах Першої світової та громадянської воєн виникали і активно функціонували численні краєзнавчі організації, спираючись на підтримку Центральної Ради, гетьманського уряду, Директорії.

1917 року в Києві розпочав діяльність Центральний комітет охорони пам'яток старовини і мистецтва під головуванням Михайла Грушевського. Того ж року з ініціативи художника Сергія Васильківського у Харкові засновано товариство «Музей Слобожанщини». За доби Української революції започатковано чимало важливих справ, зокрема упорядкування могили Тараса Шевченка у Каневі, створення Національної галереї, Всеукраїнського «Шевченківського» або «Пам'яткового» музею. У надзвичайно складних умовах українська інтелігенція зуміла не лише зберегти, а й реально примножити краєзнавчі традиції, зробити їх вагомим чинником утвердження національної ідеї.

Провідну роль у розвитку й організації краєзнавчої роботи взяла на себе Всеукраїнська Академія наук. В першому її Статуті, затвердженому гетьманом П. Скоропадським 1918 року, йшлося, що Академія у Києві «ставить собі на меті, окрім загальних наукових завдань, виучувати сучасне і минуле Вкраїни, української землі та народу».

На початку 20-х рр. плідно працювала низка академічних комісій краєзнавчого профілю: археологічна, фольклорно-етнографічна, для складання історико-географічного словника, археологічної карти України, з дослідження Софійського собору та ін. Упродовж 1922-23 рр. при ВУАН було створено Київську, Харківську та Одеську комісії краєзнавства. Одночасно формувалися громадські окружні краєзнавчі товариства: 1920 року — Ізюмське й Роменське, 1922 — Волинське й Житомирське, 1923 — Коростенське, Лубенське, Одеське, 1924 — Чернігівське, 1925 — Дніпропетровське, Луганське та Мелітопольське. Діяли і сільські товариства, приміром, як у Вільшанці на Харківщині, що налічувало 60 членів, згрупованих у етнографічній, геологічній, соціально-економічній, культурно-просвітницькій секціях. Дедалі гостро поставало питання про організаційне об′єднання науково-творчого потенціалу дослідників і літописців рідного краю усіх регіонів України, адже нагальну потребу в єдиному координаційному органі відчували не тільки дослідники з наукових інституцій, а й подвижники місцевих краєзнавчих формувань.

Український комітет краєзнавства[ред.ред. код]

У листопаді 1923 року професор Харківського інституту народної освіти Дмитро Зеленін висунув ідею проведення Всеукраїнського зібрання краєзнавців. Її підтримали й інші місцеві осередки. На основі пропозицій, що надходили від учасників регіональних з′їздів, нарад, конференцій, краєзнавчих організацій, від знаних вчених і громадських діячів, Укрголовнаука Народного комісаріату освіти УСРР розробила «Положення про всеукраїнську нараду по краєзнавству» й утворила Організаційне бюро для її скликання.

26 травня 1925 року в приміщенні Харківського ветеринарного інституту зібралося 75 представників 22 регіональних краєзнавчих осередків, студентства, господарських, планових, громадських організацій та установ. Серед окреслених ними завдань були також «природничі досліди, вивчення продуктивних сил країни, опора на сільську інтелігенцію, техперсонал у містах, студентів, поширення краєзнавства на широкі кола населення».

31 травня 1925 року було утворено Український комітет краєзнавства (далі УКК), як постійний діяльний орган.

На початку 1930-х в Україні було понад 30 тис. активних краєзнавців. УКК на своєму засіданні 8 січня 1927 року розглянув питання про випуск журналу «Краєзнавство».

На превеликий жаль, в умовах активного формування тоталітарної системи численні краєзнавчі осередки було розгромлено, випуск журналу й інших краєзнавчих видань припинено, зруйновано безліч унікальних пам'яток історії та культури, знищено музейні експозиції, а найактивніші діячі краєзнавства стали жертвами політичного терору. На ділі було репресовано весь український краєзнавчий рух.

Відродження[ред.ред. код]

У повоєнні роки почали знову створюватися місцеві краєзнавчі осередки. Багато важило для відродження українського краєзнавчого руху, його наукових, громадських та шкільних форм, залучення понад 100 тис. літописців-дослідників рідного краю до роботи над випуском «Історії міст і сіл Української РСР» у 26 томах. Загальний обсяг цієї титанічної праці, яка започаткувала новий напрям у вітчизняній історіографії та досі не має аналогів у світі, становив 2360 авторських аркушів, у томах вміщено 1340 статей з історіями обласних і районних центрів та інших значних населених пунктів, 8619 статей про всі селища міського типу та центри сільрад, вміщено 9 тисяч ілюстрацій.

Іншим важливим напрямом відродження краєзнавства в усіх областях став громадський рух за увічнення пам'яті найбільш звитяжних подій, пов'язаних з історією українського козацтва, створення Національного заповідника «Хортиця», Музею народної архітектури та побуту України у селі Пирогів поблизу Києва, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» у Київській області та ін.

У розвитку краєзнавства, його наукових основ багато важило створення 1979 року у структурі академічного Інституту історії України відділу історичного краєзнавства, на який серед інших завдань покладалася підготовка «Зводу пам'яток історії та культури».

Всеукраїнська спілка краєзнавців[ред.ред. код]

На хвилі демократичних перетворень, національного піднесення суспільства 27 березня 1990 року в Києві відбувся Перший Всеукраїнський краєзнавчий з'їзд, який мав статус установчого для Всеукраїнської спілки краєзнавців (далі ВСК) — повноправної спадкоємиці традицій, впроваджених свого часу Українським комітетом краєзнавства. Відповідно до затвердженого з'їздом Статуту, основним завданням діяльності ВСК було виховання у громадян почуття національної самосвідомості, глибокої поваги до історії, культури, мови, традицій українського народу, а також інших народів, пов'язаних з ним своєю долею, шанобливе ставлення до скарбів рідної природи та культури.

Спілка здійснила цілу низку масштабних заходів, передусім проведено три з′їзди, 12 Всеукраїнських та понад 400 регіональних наукових краєзнавчих конференцій.

За безпосередньої участі активістів Спілки реалізовувався Указ Президента України «Про заходи щодо підтримки краєзнавчого руху в Україні» від 23.01.2001 року № 35/2001, а також була розроблена та виконувалася Державна програма розвитку краєзнавства на період до 2010 року, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2002 р. № 789, започатковано власні довгострокові краєзнавчі програми.

Члени спілки беруть активну участь у краєзнавчих, етнографічних та фольклорних експедиціях, підтримують дієві зв'язки з усіма бібліотечними установами держави, надають методичну допомогу колекціонерам-аматорам та досвідченим збирачам української старовини.

ВСК 1993 року поновила випуск репресованого журналу «Краєзнавство». На пошанування пам'яті своїх славетних попередників — жертв тоталітарного режиму — почали видаватися документальні збірники «Репресоване краєзнавство». Власні друковані видання мають тепер 17 місцевих осередків Спілки. В усіх областях видаються краєзнавчі монографії, путівники, буклети, довідники.

Впродовж останніх 15 років краєзнавці України брали найактивнішу участь у підготовці масштабного загальнонаціонального видання — науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» — про трагічні роки більшовицького терору. У межках Державної програми «Реабілітовані історією» (Постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.1992 р. № 530) видано 44 книги обсягом 50-60 друкованих аркушів кожна у 23 областях. У цих томах вміщено сотні тисяч прізвищ громадян України, що стали жертвами політичних репресій радянського тоталітарного режиму, вперше опубліковано унікальні архівні документи, нариси, статті. Зусиллями краєзнавців і вчених-істориків робота над загальнодержавним виданням наближається до завершення. Загалом же, за попередніми розрахунками, зазначене видання налічуватиме понад 100 книг.

Члени Спілки виконують і пам'яткоохоронну роботу, розробляють туристично-екскурсійні маршрути, беруть участь у створенні нових та поповненні експозицій сучасних музейних закладів, розвивають шкільне краєзнавство, готують відповідні підручники, допомагають розвивати вітчизняний туризм в усіх його формах. Впродовж останніх років діяльності Всеукраїнської спілки краєзнавців її члени видали понад 600 науково-дослідницьких, публіцистичних та краєзнавчих книжок з історії та культури рідного краю.

Національна спілка краєзнавців України[ред.ред. код]

16 жовтня 2008 року Кабінет Міністрів України видав постанову, в якій зазначено: «Враховуючи видатні заслуги у забезпеченні розвитку української національної культури, надати статус національної Всеукраїнській спілці краєзнавців і надалі іменувати її — Національна спілка краєзнавців України»[1].

Серед пріоритетних завдань Спілки — активне сприяння й допомога Президентові, уряду України, органам державної влади всіх рівнів, науковим установам, закладам культури та освіти, громадським організаціям у питаннях відродження й захисту історичної, духовної та культурної спадщини українського народу, формуванні патріотичних настроїв у суспільстві.

Члени спілки[ред.ред. код]

Див. також: Категорія:Члени Національної спілки краєзнавців України

Станом на червень 2010 року членами спілки були 2 000 фахівців, з яких п'ять академіків, шість членів-кореспондентів НАН України, 79 докторів, 152 кандидати наук, сім Героїв України. Ця «верхівка» тримається на фундаменті краєзнавців сіл і міст, а це понад 30 000 фахівців[2].

Діяльність[ред.ред. код]

Нині виспіла потреба перевидати «Історію міст і сіл Української РСР» у новій редакції (зі змінами та доповненнями). Підготовку видання до друку покладено на Національну спілку краєзнавців України.

Спілка щорічно визначає лауреатів краєзнавчих премій:

Керівні органи[ред.ред. код]

Понад 20 років головою НСКУ був Тронько Петро Тимофійович (1915–2011) — Герой України, академік НАН України.

Правління[3][ред.ред. код]

Президія правління:

  • Реєнт Олександр Петрович — доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАН України. Упродовж багатьох років — перший заступник голови, 23 січня 2012 року обраний головою НСКУ.
  • Андрусишин Богдан Іванович — проректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, заступник голови НСКУ.
  • Клепак Григорій Олексійович — заслужений працівник культури України, заступник голови НСКУ.
  • Маньковська Руслана Вікторівна — старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, заступник голови НСКУ.
  • Дмитрук Володимир Іванович — старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, відповідальний секретар НСКУ.
  • Гончаров Олександр Петрович — голова правління Київської міської організації НСКУ, доцент кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат історичних наук.
  • Добров Петро Васильович — декан історичного факультету Донецького національного університету, доктор історичних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Завальнюк Олександр Михайлович — ректор Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, доктор історичних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Зінченко Віктор Анатолійович — директор туристичної фірми «Супутник», кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
  • Косило Михайло Юрійович — голова правління Івано-Франківської обласної організації НСКУ, директор Івано-Франківського державного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, заслужений працівник освіти України.
  • Коцур Віктор Петрович — ректор Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, академік НАПН України, доктор історичних наук.
  • Кочергін Ігор Олександрович — голова правління Дніпропетровської обласної організації НСКУ, докторант Національного гірничого університету, кандидат історичних наук.
  • Кривошея Володимир Володимирович — перший заступник директора Українського інституту національної пам'яті, доктор історичних наук.
  • Куделко Сергій Михайлович — керівник Центру краєзнавства Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
  • Мельниченко Василь Миколайович — голова правління Черкаської обласної організації НСКУ, директор Науково-навчального інституту історії і філософії Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, кандидат історичних наук.
  • Омельченко Дмитро Григорович — заступник директора Українського державного центру туризму та краєзнавства учнівської молоді Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.
  • Рафальський Олег Олексійович — заступник Глави Адміністрації Президента України, член-кореспондент НАПН України, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України.
  • Рубльов Олександр Сергійович — учений секретар Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, заслужений працівник культури України.
  • Савченко Григорій Петрович — голова правління Київської обласної організації НСКУ, професор кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат історичних наук.
  • Смолій Валерій Андрійович — директор Інституту історії України НАН України, академік НАН України, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України.
  • Тронько Лариса Петрівна — голова правління Фундації Героя України, академіка Петра Тронька, вчений секретар НВК «Київський інститут автоматики», кандидат технічних наук.

Члени правління:

  • Аржевітін Станіслав Михайлович — народний депутат України, кандидат економічних наук.
  • Бабенко Олег Олександрович — голова правління Кіровоградської обласної організації НСКУ.
  • Бажан Олег Григорович — старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук.
  • Баженов Лев Васильович — голова правління Хмельницької обласної організації НСКУ, директор Центру дослідження історії Поділля при Кам'янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, доктор історичних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Бондаренко Геннадій Васильович — голова правління Волинської обласної організації НСКУ, професор Волинського національного університету ім. Лесі Українки, кандидат історичних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Боряк Геннадій Володимирович — заступник директора Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України.
  • Букет Євген Васильович — заступник головного редактора газети «Слово Просвіти», голова правління ГО «Вікімедіа Україна».
  • Булаєвська Наталія Іванівна — заступник голови Київської обласної ради УТОПІК, заслужений працівник культури України.
  • Великочий Володимир Степанович — директор Інституту туризму Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, доктор історичних наук.
  • Вербиленко Галина Анатоліївна — молодший науковий співробітник Інституту історії України НАН України.
  • Вербовий Олексій Вікторович — доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат історичних наук.
  • Вєтров Ігор Георгійович — професор Київського національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, кандидат історичних наук.
  • Войналович Віктор Анатолійович — провідний науковий співробітник Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор політичних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Гальчак Сергій Дмитрович — голова правління Вінницької обласної організації НСКУ, доцент Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського, доктор історичних наук, заслужений працівник культури України.
  • Грузська Лариса Петрівна — голова правління Житомирської обласної організації НСКУ, директор Житомирського обласного краєзнавчого музею.
  • Гуржій Олександр Іванович — головний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України.
  • Даниленко Віктор Михайлович — завідувач відділу Інституту історії України НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України.
  • Денисенко Галина Григорівна — старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук.
  • Добржанський Олександр Володимирович — декан факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича, доктор історичних наук.
  • Іршенко Валентина Михайлівна — виконавчий директор Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини ім. Олеся Гончара, заслужений працівник культури України.
  • Іщенко Михайло Єфремович — заслужений працівник культури України, м. Канів Черкаської обл.
  • Коваленко Олександр Борисович — голова правління Чернігівської обласної організації НСКУ, директор Інституту історії, етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського Чернігівського національного педагогічного університету ім. Т. Г. Шевченка, кандидат історичних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Колесник Віктор Федорович — декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Коляда Ігор Анатолійович — професор Київського національного педагогічного університету імені М. Драгоманова, доктор історичних наук.
  • Коноваленко Ольга Степанівна — головний редактор газети «Освіта».
  • Корнієнко Олег Миколайович — голова правління Сумської обласної організації НСКУ, керівник редакційно-видавничої групи з підготовки й видання книг Головного управління зв'язків з громадськістю Сумської облдержадміністрації.
  • Кот Сергій Іванович — старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
  • Курило Віталій Семенович — голова правління Луганської обласної організації НСКУ, народний депутат України, президент Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, член-кореспондент НАПН України, доктор педагогічних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Кушнір В'ячеслав Григорович — голова правління Одеської обласної організації НСКУ, декан історичного факультету Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, кандидат історичних наук.
  • Лисенко Олександр Євгенович — завідувач відділу Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук.
  • Литвин Микола Романович — голова правління Львівської обласної організації НСКУ, в. о. директора Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, доктор історичних наук, заслужений діяч науки і техніки України.
  • Москалюк Микола Миколайович — професор Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, доктор історичних наук.
  • Неліна Тетяна Вікторівна — директор Фастівського державного краєзнавчого музею.
  • Непомнящий Андрій Анатолійович — голова правління Кримської республіканської організації НСКУ, професор кафедри історії України Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, доктор історичних наук.
  • Нестуля Олексій Олексійович — голова правління Полтавської обласної організації НСКУ, ректор Полтавського університету економіки і торгівлі, доктор історичних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Олійник Борис Ілліч — голова правління Українського фонду культури, академік НАН України, Герой України.
  • Пащук Іван Григорович — голова Рівненського обласного краєзнавчого товариства, начальник науково-редакційного відділу Рівненського факультету Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
  • Подкур Роман Юрійович — старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук.
  • Прокопчук Віктор Степанович — директор Наукової бібліотеки Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, доктор історичних наук, заслужений працівник освіти України.
  • Романько Валерій Іванович — голова правління Донецької обласної організації НСКУ, доцент Слов'янського державного педагогічного університету, кандидат педагогічних наук.
  • Савчук Віктор Олексійович — проректор Кам'янець-Подільського національного університету ім. Івана Огієнка, кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
  • Ситник Анатолій Андрійович — головний редактор Інформаційного бюлетеня «Старожитності. Що ми залишимо нащадкам?», заслужений журналіст України.
  • Сінкевич Євген Григорович — голова правління Херсонської обласної організації НСКУ, професор Чорноморського державного університету ім. Петра Могили, доктор історичних наук.
  • Солдатенко Валерій Федорович — директор Українського інституту національної пам'яті, член-кореспондент НАН України, доктор історичних наук.
  • Сурченко Сергій Володимирович — завідувач філії «Кам'янська Січ» Національного заповідника «Хортиця».
  • Темірова Надія Романівна — в. о. завідувача кафедри історіографії, джерелознавства, археології та методики викладання історії Донецького національного університету, доктор історичних наук.
  • Толочко Петро Петрович — директор Інституту археології НАН України, академік НАН України, доктор історичних наук.
  • Тригуб Олександр Петрович — голова правління Миколаївської обласної організації НСКУ, професор Чорноморського державного університету імені Петра Могили, доктор історичних наук.
  • Удод Олександр Андрійович — директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, член-кореспондент НАПН України, доктор історичних наук.
  • Устименко Василь Євдокимович — заступник голови Ради товариства «Чернігівське земляцтво».
  • Франко Роланд Тарасович — в. о. голови правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам'яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара, кандидат технічних наук.
  • Ходаківський Микола Степанович — помічник ректора, доцент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, заслужений працівник культури України.
  • Шафаренко Анатолій Миколайович — депутат Київської обласної ради.

Ревізійна комісія[3][ред.ред. код]

  • Попович Сергій Іванович — протягом багатьох років заступник голови НСКУ, 23 січня 2012 року обраний головою ревізійної комісії НСКУ.
  • Григор'єва Тетяна Федорівна — старший науковий співробітник відділу по розробці архівів ВУНК-ДПУ-НКВС-КДБ Головної редколегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», кандидат історичних наук, заслужений працівник культури України.
  • Катаргіна Тетяна Іванівна — старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України, кандидат історичних наук.
  • Лазуренко Валентин Миколайович — помічник ректора Черкаського державного технологічного університету, кандидат історичних наук.
  • Місінкевич Леонід Леонідович — перший проректор Хмельницького університету управління і права, доктор історичних наук.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2008 року «Про надання Всеукраїнській спілці краєзнавців статусу національної»
  2. 30 тисяч ентузіастів. Національна спілка краєзнавців святкує 85-річчя Газета «День», № 94, 3 червня 2010
  3. а б Керівні органи Національної спілки краєзнавців України, обрані V (позачерговим) з'їздом 23 січня 2012 року

Посилання[ред.ред. код]

Сайти НСКУ і обласних організацій НСКУ:

Джерела[ред.ред. код]


Українські організації Це незавершена стаття про українську організацію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.