Гайворонський Петро Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайворонський Петро Євгенович
Гайворонський Петро Євгенович.jpg
Народився 11 червня 1958(1958-06-11) (61 рік)
м. Лисичанськ, Луганська область
Діяльність прозаїк, поет, публіцист
Alma mater Сімферопольський державний університет
Мова творів українська

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Петр Гайворонский: историк по профессии, писатель по призванию, учитель от Бога

Гайворонський Петро Євгенович (11 червня 1958 р.[1], м. Лисичанськ) — український письменник, журналіст, краєзнавець. Член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів та Національної спілки краєзнавців.

Біографія[ред. | ред. код]

Петро Гайворонський народився 11 червня 1958 року в місті Лисичанську Луганської області.У 1980 році закінчив Сімферопольський державний університет. Викладав у школах № 1 і № 9 у місті Красноармійську (Донецька область), у Красноармійському педагогічному училищі. Був редактором багатотиражної газети «Освітяночка». Кореспондент часопису українців Австралії «Вільна Думка».

Мешкає у місті Красноармійськ, працює вчителем суспільних дисциплін Красноармійського НВК[1][2].

У липні 2015 року вступив до Національної спілки письменників України.

Безпартійний. На місцевих виборах 2015 року балотувався до Красноармійської міської ради по списках партії «Опозиційний блок»[1].

Очолює Красноармійський міськрайонний осередок «Оберіг» Національної спілки краєзнавців України[3]. Є членом правління Донецької обласної організації НСКУ[4].

Делегат І Всесвітнього собору духовної України, Установчого з'їзду творчої спілки учителів України, ІІІ і ІV з'їздів Національної спілки краєзнавців України.

Творчість[ред. | ред. код]

Петро Гайворонський є автором низки художніх та історико-публіцистичних книг:

  1. Вугільні підприємства Красноармійська. — Макіївка: Поліпрес. — 2006
  2. Микола Момот: Життя без антрактів. — Донецьк: «Каштан». — 2010
  3. Вибрані твори. — Донецьк: «Каштан». — 2011
  4. Барви агату. -Донецьк: «Каштан». — 2013
  5. Історія міського статусу міста Красноарміська. — Донецьк: «Каштан». — 2013
  6. Сувенірні та пам'ятні значки Красноармійська. — Донецьк: «Каштан». — 2013
  7. Таїни землі. — Київ: «Леся». — 2014[5]
  8. Війна в Донбасі: Скельця калейдоскопу. — Київ: «Леся». — 2014
  9. «Світлий дар Володимира Чорного» (у співавт.)

Оповідання Петра Гайворонського “Гребінь княгині” разом з оповіданням Леопольда фон Захер-Мазоха “Криваве весілля в Києві” було перекладене на англійську мову і ввійшло в книгу присвячену Княгині Ользі “Bloody Wedding in Kyiv: Two Tales of Olha, Kniahynia of Kyivan Rus” [“Криваве весілля в Києві: дві історії про Ольгу, княгиню Кивської Русі”] (Сідней: "Sova Books" – 2016).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 2011 — переможець конкурсу «Книга Донбаса» у номінації «Культура і мистецтво»
  • 2014 — лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Чабанівського[6].
  • 2014 — переможець III літературно-мистецького конкурсу пам'яті поета Михайла Петренка у номінації «Популяризація життя та творчості М.Петренка»[7]
  • Золота медаль української журналістики
  • Почесний краєзнавець Донеччини[8]
  • Почесний член НСКУ[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Донецька область. Красноармійська міська рада. Політична Партія "Опозиційний блок". www.cvk.gov.ua. Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 6 березень 2016. Процитовано 2 лютого 2016. 
  2. Обласний турнір юних правознавців: дух змагальності та інтелектуальні відкриття. ippo.dn.ua. Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Процитовано 2 лютого 2016. 
  3. Красноармійський міськрайонний осередок. www.kramatorsk.info. Процитовано 2 лютого 2016. 
  4. Донецька обласна організація. nsku.org.ua. Національна спілка краєзнавців України. Процитовано 2 лютого 2016. 
  5. Красноармейчанин Петр Гайворонский презентовал очередную книгу (ФОТО). 15.01.2016. Процитовано 2 лютого 2016.  (рос.)
  6. Красноармейский историк-правовед стал лауреатом литературной премии и обладателем нагрудного знака. orbita.dn.ua. 23.09.2014. Процитовано 2 лютого 2016.  (рос.)
  7. Романько В. Визначено переможців III літературно-мистецького конкурсу пам'яті поета Михайла Петренка. donetshina.ucoz.org. Громадсько-політична газета «Донеччина». Процитовано 2 лютого 2016. 
  8. а б Список членів Донецької обласної організації НСКУ. www.kramatorsk.info. Процитовано 2 лютого 2016. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]