Горбки
| село Горбки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Берегівський район |
| Тер. громада | Королівська громада |
| Код КАТОТТГ | UA21020150030026494 |
| Облікова картка | Облікова картка |
| Основні дані | |
| Населення | 615 осіб[1][2] |
| Площа | 1162[1] км² |
| Густота населення | 0,53[1] осіб/км² |
| Поштовий індекс | 90336[1] |
| Телефонний код | +380 3143[1] |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°9′21″ пн. ш. 23°10′15″ сх. д. / 48.15583° пн. ш. 23.17083° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
201[3] м |
| Відстань до районного центру |
7,2[4] км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90336, Закарпатська обл., Виноградівський р-н, с. Веряця, вул. Миру, 1[1] |
| Карта | |
  Горбки | |
 Горбки | |
| Мапа | |
| |
Горбки́ — село в Королівській громаді Берегівського району Закарпатської області України. Населення становить 615 осіб (станом на 2001 рік)[1][2]. Село розташоване за 7,2 кілометра[4] від Виноградіва.
Географія
Село Горбки лежить за 7,2 км на схід від районного центру, фізична відстань до Києва — 573,0 км[4].
| Клімат Туриці | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 0,4 | 2,8 | 8,8 | 15,3 | 20,7 | 23,4 | 25,2 | 24,8 | 20,9 | 15,2 | 7,7 | 2,6 | 14,0 |
| Середня температура, °C | −2,9 | −0,7 | 4,2 | 9,9 | 15,0 | 17,8 | 19,4 | 19,0 | 15,3 | 10,0 | 4,3 | −0,2 | 9,3 |
| Середній мінімум, °C | −6,2 | −4,2 | −0,3 | 4,6 | 9,3 | 12,3 | 13,7 | 13,2 | 9,7 | 4,8 | 0,9 | −2,9 | 4,6 |
| Норма опадів, мм | 47 | 40 | 42 | 50 | 74 | 94 | 80 | 73 | 48 | 45 | 53 | 61 | 707 |
| Джерело: [1] | |||||||||||||
Історія
Село на горбистій місцевості поблизу невисокої гори Горбок, від якої пішла назва села.
В урочищі Мочар виявлено поселення перших століть нашої ери. Досліджувалося експедицією УжДУ в 1974 році.
Спорудження типової мурованої церкви в селі розпочали в 1891 році, а в 1903 році церкву посвятили. ЇЇ будували на гроші вірників. Значні кошти внесли сім”ї Юрія Петенка та Агія, брати Бідзілі, які, крім грошей, дали для церкви земельну ділянку. Церкву збудовано з каміння, деякі елементи цегляні, а покрівля етернітова. На вежі встановлено 4 дзвони, 2 з них подарували родини Юрія Петенка та Агія. Один дзвін виготовив Ріхард Герольд. Коли почалася Перша світова війна, прихожани сховали дзвони в урвищі і їх не було реквізовано на військові потреби. Із встановленням Радянської влади церква була підпорядкована православному московському патріархату з 1948 року до 1990 року, коли її було повернуто греко-католикам. Зараз їх обслуговує о. Любомир Дідик.
Православна громада молилася в каплиці колишнього жіночого монастиря, який був відкритий в кінці 20-х років минулого століття, а з 1959 року закритий і знищений. З 1994 року розпочали будівництво на місці монастиря Святоблаговіщенської церкви. З 2000 року богослужіння проводять у новому недобудованому храмі. На спорудженні нової церкви багато працювали вірники на чолі з о. Іваном Парадою, який уже 19 років служить православній громаді. Він особисто не цурався різних робіт, особливо мулярських. Багато зусиль приклали Джуги – батько Іван та син Михайло.
У 1925 році,недалеко від парафіяльного храму на горі Горбок о. Венедикт (Довбак) на землі, що належала Меланії Петенько, звів невеликий будинок і почав проводити аскетичне життя. О. Венедикт народився в 1889 році в селі Веряця. В 1926 році після дозволу світської та церковної влади він розпочав будівництво триверхої церкви на честь Благовіщення. З Бедевлянського скиту в Горбки на допомогу о. Венедикту прибули монахи та декілька послушників. Але в 1928 році обитель з чоловічої перетворили на жіночу, у зв’язку з відсутністю послушників.
Новостворений жіночий скит підпорядкували Липчанському монастирю, настоятелькою призначили монахиню Макрину (Кемінь). На час її керівництва припадає становлення та розквіт обителі. У 1940-44-х роках скит очолювала монахиня Софронія (Ребрей). У 1944-51-х роках настоятельницею була монахиня Людмила (Цюпей). Після 1951 року скит очолювала монахиня Феодосія (Русин).
У цей час серед будівель в обителі знаходилися Благовіщенський храм з цегли ( 72 кв. м), домова церква з саману ( 24 кв. м) та 2 невеликі житлові будинки. У 1946 році скит мав 6 га землі. Крім того? монахині поралися на невеликому господарстві, для утримання худоби збудували хлів ( 24 кв. м) та інші споруди.
В 1957 році в обителі проживали 9 сестер. В 1958 році житлова площа скиту складала 72 кв. м. У цьому році прибуток монастиря становив 19388 карбованців, а видатки – 18510 крб. Відпусти відбувалися на Благовіщення, на другий день Святої трійці та Усікновення голови Івана Хрестителя.
Духівниками в різний час були о. Інокентій ( Чопик), Серафим (Гайналі), о.Гавриїл (Молнар).
У кінці 50-х років ХХ століття жіночий скит у Горбках був закритий радянською владою. Храм та будинки зруйновано.
Згідно з переписом населення, 1921 року в селі було 77 будинків, 326 чоловік – з них по 163 чоловіків і жінок. За національністю: 2 чехословаки, 305 русинів, 1 угорець, 14 євреїв. За віросповіданням: 1 римо-католик, 276 греко-католиків, 32 православних, 14 іудеїв. Зараз у селі проживає 628 чоловік.
На околиці села в 1946 році була проведена розвідка запасів бурого вугілля, а в 1949 році Затисянське шахтоуправління розпочало експлуатацію покладів бурого вугілля ( ця робота велася до 1969 року).
У 1958 році в районі села Горбки проводилась розвідка запасів бентонітових глин. у 1959 році розпочалося, а в 1962 році закінчилося будівництво Затисянського хімзаводу з випуску глинопорошків. У 1979 році, в основному, було закінчено будівництво трьох технологічних ліній з очисними спорудами. Держава виділяла і надалі кошти для розширенню асортименту продукції, була введена в дію лінія з випуску масляної фарби – сурика. Продукція заводу користувалася попитом в народному господарстві Радянського Союзу.
Насамперед, глинопорошки використовувалися на сталелиттєвих заводах при виробництві вагонних коліс. Його потребували геологи і буровики при бурінні свердловин. Знайшов застосування бентоніт і для фільтрації виноматеріалів. Хімзавод був одним із небагатьох підприємств, які експортували свою продукцію, зокрема, у Польщу.
Треба сказати, що в надрах у районі Горбків в напрямку до села Черна знаходяться поклади бурого вугілля з розвіданими запасами 3,5 млн. тон. Це велике багатство. Та й знаходяться вони на глибині 35-40 м. Отже, будувати шахти не потрібно, вистачить спорудити штольні. Правда, є один негатив – теплотворна здатність менша, ніж у газу і сягає до 5000 кілокалорій. Ще одним мінусом є те, що вміст сірки перевищує 3% при нормі в Євросоюзі 0,2%. Це вугілля має також велику зольність, до 30%. Але попіл від згорання можна використати як натуральне добриво.
12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського національного об'єднання. У селі Горбки, яке належало до округи «Севлюш», за УНО проголосував 201 виборець, проти — 3.[джерело?]
16 березня 1939 року семеро студентів Севлюшської вчительської семінарії стримували атаки угорської армії на Карпатську Україну. Оточені ворогом, потрапили в полон і під час розстрілу співали гімн «Ще не вмерла Україна». Тіла вбитих мадяри скинули в Тису.[5]
Храм
Церква святих отців вселенського собору. 1903.
Спорудження типової мурованої церкви з бароковим завершенням вежі розпочали в 1891 р., а в 1903 р. церкву посвятили.
Церкву будували на гроші вірників. Значні кошти внесли сім’ї Юрія Петенка та Аґія, брати Бідзілі з сім’ями, які також дали для церкви землю. Церкву збудовано з каміння, деякі елементи – цегляні, а покрівля етернітова.
У 1931 р. церковний художник Ортман реставрував ікони та настінне малювання.
У 1908 р. в селі було 293 греко-католики, 2 римо-католики та 12 іудеїв. Із встановленням радянської влади церква була підпорядкована Московському православному патріархату з 1948 до 1989 р.
У 1970-х роках за куратора Івана Василькуна зроблено ремонт храму. Чотири дзвони встановлено на вежі, два з них подарували сім’ї Юрія Петенка та Айя. Один дзвін виготовив Ріхард Герольд. Коли почалася Перша світова війна, люди сховали дзвони в урвищі і їх не було реквізовано на військові потреби.
З 1990 р. церкву повернуто греко-католикам. Обслуговує громаду о. Леонтин Сайков.
Монастир Благовіщення пр. богородиці. 1926.
Заснував цей жіночий скит виходець із сусідньої Веряці ієромонах Венедикт (Довбак). У 1925 р. він став парохом у Горбках і вирішив там збудувати для себе окрему келію на підвищенні Горбок, купивши ділянку землі від Меланії Петенько. У 1926 р. з дозволу місцевої влади та архімандрита Олексія почав будувати триверху церкву на честь Благовіщення. Допомагали йому будувати ієромонахи Інокентій (Чопик), Серафим (Гайналь) та інші послушники, і незабаром церква була готова. У 1928 р. єпископ Володимир віддав скит монашкам.
У радянський період на початку 1960-х років монастир було зруйновано.
Спорудження нової п’ятибанної цегляної церкви на місці зруйнованої організували в 1994 р. Михайло Арділан, Федір Агій та Іван Агій, куратор Іван Дзюга з сином Михайлом, який веде будівництво, Василь та Петро Шароді, а матеріалами допомогли місцеві підприємства
Населення
Станом на 1989 рік у селі проживало 579 осіб, серед них — 284 чоловіки і 295 жінок[6].
За даними перепису населення 2001 року в селі проживали 615[1][2] осіб. Рідною мовою назвали[7]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 614 | 99,84% |
| російська | 1 | 0,16% |
Політика
Голова сільської ради — Староста Петро Іванович, _ року народження, вперше обраний у 2010 році. Інтереси громади представляють 16 депутатів сільської ради[8][9][10]:
| Партія | Кількість депутатів | Відсоток |
|---|---|---|
| самовисування | 12 | 75,00% |
| «Партія регіонів» | 3 | 18,75% |
| «Відродження» | 1 | 6,25% |
На виборах у селі Горбки працює окрема виборча дільниця, розташована в приміщенні школи. Результати виборів:
- Вибори Президента України 2004 (перший тур): 359 виборців взяли участь у голосуванні, з них за Віктора Януковича — 60,17%, за Віктора Ющенка — 27,58%, за Олександра Яковенка — 2,23%[11].
- Вибори Президента України 2004 (другий тур): 343 виборці взяли участь у голосуванні, з них за Віктора Януковича — 62,10%, за Віктора Ющенка — 34,99%[12].
- Вибори Президента України 2004 (третій тур): зареєстровано 419 виборців, явка 76,13%, з них за Віктора Януковича — 49,22%, за Віктора Ющенка — 46,39%[13].
- Парламентські вибори 2006: зареєстровано 445 виборців, явка 77,30%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 24,71%, за блок Наша Україна — 21,51%, за Блок Юлії Тимошенко — 15,41%[14].
- Парламентські вибори 2007: зареєстровано 432 виборці, явка 62,04%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 36,19%, за блок Блок Юлії Тимошенко — 24,25%, за Наша Україна — Народна самооборона — 21,27%[15].
- Вибори Президента України 2010 (перший тур): зареєстровано 449 виборців, явка 67,48%, найбільше голосів віддано за Віктора Януковича — 43,23%, за Юлію Тимошенко — 19,14%, за Арсенія Яценюка — 13,86%[16].
- Вибори Президента України 2010 (другий тур): зареєстровано 447 виборців, явка 64,65%, з них за Віктора Януковича — 59,52%, за Юлію Тимошенко — 32,18%[17].
- Парламентські вибори 2012: зареєстровано 454 виборці, явка 60,79%, найбільше голосів віддано за Партію регіонів — 34,78%, за УДАР — 22,83% та Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 19,57%.[18] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Бушко (Партія регіонів) — 59,07%, за Івана Балогу (Єдиний Центр) — 31,67%, за Іштвана Петрушку (Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина») — 4,98%[19].
- Вибори Президента України 2014: зареєстровано 457 виборців, явка 53,61%, з них за Петра Порошенка — 60,41%, за Олега Ляшка — 10,20%, за Юлію Тимошенко — 5,71%[20].
- Парламентські вибори в Україні 2014: зареєстровано 459 виборців, явка 41,83%, найбільше голосів віддано за Блок Петра Порошенка — 26,56%, за «Народний фронт» — 23,96% та Всеукраїнське аграрне об'єднання «Заступ» — 19,79%.[21] В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Іван Балога (самовисування) — 36,46%, за Євгенія Ярину (самовисування) проголосували 31,77%, за Іштвана Петрушку («Народний фронт») — 9,38%[22].
Туристичні місця
- В урочищі Мочар виявлено поселення перших століть нашої ери.
- поклади бурого вугілля
- храм святих отців вселенського собору. 1903.
- Монастир Благовіщення пр. богородиці. 1926.
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и Облікова картка на сайті ВРУ
- ↑ а б в Населення населених пунктів Закарпатської області за даними перепису 2001 року
- ↑ Погода в селі Горбки
- ↑ а б в Село Горбки — Геопортал адміністративно-територіального устрою України[недоступне посилання з квітня 2019]
- ↑ М. Андрусяк З БОЇВ ЗА КАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ. — «Галичина», 22.02.2019.
- ↑ Склад наявного та постійного населення за статтю, Закарпатська область (осіб) - 021 ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОН, Рік, Категорія населення , Стать. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - 021 ВИНОГРАДIВСЬКИЙ РАЙОН. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Веряцька сільська рада. Облікова картка на сайті ВРУ
- ↑ Веряцька сільська рада. Керівний склад попередніх скликань
- ↑ Веряцька сільська рада. Результати виборів депутатів ради. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Результати госолування по дільницях ТВО № 75, № виборчої дільниці 67, Закарпатська область. Вибори Президента України. Чергові вибори 31.10.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 29.08.2015.
- ↑ Результати госолування по дільницях ТВО № 75, № виборчої дільниці 67, Закарпатська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 21.11.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 29.08.2015.
- ↑ Результати госолування по дільницях ТВО № 75, Закарпатська область. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004. Архів оригіналу за 31.07.2012. Процитовано 29.08.2015.
- ↑ Результати голосування по виборчих дільницях ТВО №69, Закарпатська область. Вибори народних депутатів України 26 березня 2006 року. Архів оригіналу за 30 липня 2012. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Результати голосування по виборчих дільницях ТВО №67, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 30 вересня 2007 року. Архів оригіналу за 23 липня 2012. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Результати голосування по дільницях ТВО №74, Закарпатська область. Вибори Президента України 17 січня 2010 року. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Результати голосування по дільницях ТВО №74, Закарпатська область. Повторне голосування з виборів Президента України 07 лютого 2010 року. Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 73, Закарпатська область. Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 73, Закарпатська область. Вибори народних депутатів України 28 жовтня 2012 року. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях територіального виборчого округу №74, Закарпатська область. Позачергові вибори Президента України 25 травня 2014 року. Архів оригіналу за 27 лютого 2018. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 73, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 73, Закарпатська область. Позачергові вибори народних депутатів України 26 жовтня 2014 року. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 29 серпня 2015.