Координати: 47°31′17″ пн. ш. 33°16′38″ сх. д. / 47.52139° пн. ш. 33.27722° сх. д. / 47.52139; 33.27722

Заградівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 18 лютого 2022, заснована на цій версії.
село Заградівка
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район Бериславський район
Тер. громада Кочубеївська сільська громада
Код КАТОТТГ UA65020110020065604
Облікова картка Заградівка 
Основні дані
Засноване 1795
Населення 717
Площа 4,4356 км²
Густота населення 161,6 осіб/км²
Поштовий індекс 74011
Телефонний код +380 5535
Географічні дані
Географічні координати 47°31′17″ пн. ш. 33°16′38″ сх. д. / 47.52139° пн. ш. 33.27722° сх. д. / 47.52139; 33.27722
Середня висота
над рівнем моря 		30 м
Водойми р. Інгулець
Відстань до
обласного центру 		135 км
Найближча залізнична станція Високопілля
Відстань до
залізничної станції 		25 км
Місцева влада
Староста Сковородко Діна Василівна
Карта
Заградівка. Карта розташування: Україна
Заградівка
Заградівка
Заградівка. Карта розташування: Херсонська область
Заградівка
Заградівка
Мапа
Мапа

Загра́дівка — село в Україні, у Кочубеївській сільській територіальній громаді Бериславського району Херсонської області. Населення становить 717 осіб.

Географія

Село розташоване на березі р. Інгулець на стику трьох областей: Херсонської, Дніпропетровської (Широківський район) та Миколаївської (Казанківський район).

Історія

Походження назви

Назва Заградівки походить від прізвища власника земель камергера Загряжського Алєксандра Івановіча (1772—1813) або Настасії Заграцької (за даними Ведомости 1806 года про поселения Херсонского уезда) і первісно мало назву Загрядовка[1].

Перші згадки і заснування

Заградівка вперше згадується в офіційних документах у 1795 році. Заснована литовськими поселенцями[2]. У 1810 році була збудована кам'яна церква святих мучеників Адріана та Наталії[3]. Станом на 1886 рік у містечку, центрі Заградівської волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 1105 осіб, налічувалось 185 дворів, церква православна, церковно-приходська школа, відкрита у 1862 році[4], 2 лавки, працювала переправа через Інгулець, проходив ярмарок на день Трійці[5].

ХХ століття

В січні 1918 року в окупованому селі було встановлено радянську владу.

В 1919 розі в менонітській колонії вбито більше 200-т осіб, на думку свідків подій вбивці належали до так званих «махновців».

У 1920 році  була утворена сільська рада. У 1925 році в селі створено перші товариства спільного обробітку землі (ТСОЗ).

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 895 осіб, з яких 404 чоловіки та 491 жінка[6].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 713 осіб[7].

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Відсоток
українська 96,79 %
російська 2,79 %
вірменська 0,28 %
білоруська 0,14 %

Соціальна сфера

У селі функціонує Заградівський НВК «ЗОШ І-ІІ ступенів-дитячий садок».

Туризм

Основним туристичним об'єктом є р. Інгулець. По ній прокладаються туристичні маршрути. Відбуваються масові заходи на туристичних байдарках.[9]

Історичні пам'ятки

Пам'ятники

Братська могила. Пам'ятник воїна на весь зріст, біля ніг — скорботна жінка, яка схилилась. Надгробок трапецієподібної форми, з зіркою на верхівці, висота — 6,5 м, ширина — 3,5 м, граніт. Пам'ятник встановлено 1961 р.

Відомі мешканці

У Заградівці народились:

Примітки

  1. ↑ Єфименко, Ірина (Українська мова, 2011, № 4). Ойконімія Херсонщини в історико-етимологічному аспекті (загальнi уваги) (PDF). http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/42894/02-Yefymenko.pdf?sequence=1 (укр.) . Процитовано 23.11.2018.
  2. ↑ Загдадівка. Сайт Віртуального проекту «Краєзнавство Таврії».
  3. ↑ Інгульський степ. Збірник / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2018. – 456 с.
  4. ↑ Інгульський степ. Збірник / Упорядник В.А. Сердюк. – К.: Ярославів Вал, 2019. – 500 с.
  5. ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  6. ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Херсонська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  8. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Херсонська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  9. ↑ Похід на туристичних байдарках по р. Інгулець

Посилання

Джерела

Херсонської області Це незавершена стаття з географії Херсонської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Заградівка&oldid=34357376