Шейла Ватт-Клутьє
| Шейла Ватт-Клутьє | |
|---|---|
| англ. Sheila Watt-Cloutier | |
 | |
| Народилася |
2 грудня 1952 (71 рік) Кууджуак, Нунавік, Квебек, Канада |
| Країна |
.svg){kind=small} Канада |
| Національність | інуїти[1] |
| Діяльність | перекладачка, захисниця довкілля, громадська активістка |
| Галузь | громадський активіст[d] |
| Знання мов | інуктитут[2] і англійська |
| Magnum opus | The Right to Be Coldd |
| Посада | Перекладач, політик, громадський діяч |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 2813338 |
Шейла Ватт-Клутьє (англ. Sheila Watt-Cloutier; 2 грудня 1952 — Кууджуак, Нунавік, Квебек, Канада) — громадський діяч, політик, письменниця, активістка і борець за права людини і дотримання прав інуїтів та інших корінних народів, а також їхньої культури. Нагороджена призом Софії[en] (2005), орденом Канади (2006), а в 2015 році — премією «За правильний спосіб життя»[3][4].
Життєпис
Шейла Ватт-Клутьє (при народженні Ватт) народилася 2 грудня 1952 року в канадському селі Кууджуак, регіон Нунавік. Її мати, Дейзі Ватт (1921—2002), була перекладачем та лікарем. Батько — Джордж Корнелсон, дослідник Півночі. У 1956 році сім'я переїхала до Нью-Форт-Чімо — колишньої американської військової бази. Протягом перших десяти років свого життя Шейла виховувалася матір'ю і бабусею по материнській лінії, оскільки батько залишив сім'ю. За успіхи в навчанні у віці 10 років дівчинку нагородили участю у федеральній урядовій освітній програмі на півдні Канади. Це час, коли вона була переселена на південь і поселена в сім'ю європейців, що проживали в провінції Нова Шотландія, вона описувала, як досить морально травматичний. На новому місці Шейла наполегливо взялася вивчати англійську мову — це врешті обернулося тим, що вона стала забувати рідну мову і культурні традиції. Через два роки була переведена до центру професійної підготовки в Черчиллі (англ. Churchill Vocational Centre). Тут вона освоїла такі професійні навички, як: кулінарія, ведення домашнього господарства, шиття, а також займалася баскетболом, волейболом і гімнастикою. Після повернення додому в 1970 році Шейла працювала перекладачем в місцевій лікарні напротязі чотирьох років. Навесні 1974 року вона вийшла заміж за Дениса Клутьє (англ. Denis Cloutier) — французько-канадського диспетчера, якого зустріла в аеропорті Форт-Чімо. В шлюбі у пари з'явилася дочка Сільвія і син Ерік. У 1977 році вони переїхали до Монреалю, де прожили декілька років, перш ніж переїхати до сусіднього міста — Сент-Есташ. Протягом цього часу Шейла працювала в передмісті Монреаля — Дорваль[en]. Шейла займалась адміністративною роботою в головному офісі шкільної ради округу Катіків[en]. У 1990 році Уотт-Клутьє була назначена на посаду уповноваженої при регіональній раді охорони здоров'я. До кола її обов'язків входило вивчення наслідків зловживання алкоголем і наркотиками в громадах Півночі. У 1993 році Шейла брала участь в місцевих виборах, але програла. У 1998 році під її керівництвом був випущений документальний фільм «Захоплюючий дух: подорож інуїтів» (англ. Capturing Spirit: The Inuit Journey). У фільмі була розкрита проблема самогубств, наркоманії та злиденності серед інуїтів, що було обумовлено втратою культурної самобутності. У 1995 році була обраний на посаду президента полярної ради інуїтів[en] (ICC), що представляє інтереси інуїтів, які проживають в Гренландії, Канаді, на Алясці та Чукотці. Обіймала цю посаду до 2002 року[5]. У 2007 році Шейла була номінований на Нобелівську премію миру за її екологічну та політичну активність в боротьбі з наслідками зміни клімату на інуїтів. У 2015 році за захист прав ескімосів в Арктиці була нагороджена премією «За правильний спосіб життя»[6]. В 2019 році виступила з доповіддю про негативні наслідки зміни клімату для інуїтів під час саміту The Global Alliance on Banking Values (Ванкувер)[7].
Примітки
- ↑ Ms. Sheila Watt-Cloutier - Canadian Inuit Activist - 2005 Champion of the Earth - North America — ЮНЕП.
- ↑ Speech by Sophie Prize winner Sheila Watt-Cloutier — 2005.
- ↑ Oct 01, Sima Sahar Zerehi · CBC News · Posted:; October 1, 2015 8:34 AM CT | Last Updated:; 2015. Sheila Watt-Cloutier wins 'alternative Nobel' | CBC News. CBC (англ.). Процитовано 28 лютого 2019.
- ↑
Архівована копія. The Right Livelihood Award (амер.). Архів оригіналу за 12 березня 2018. Процитовано 28 лютого 2019.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|itle=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Sheila Watt-Cloutier | The Canadian Encyclopedia. www.thecanadianencyclopedia.ca. Процитовано 28 лютого 2019.
- ↑ Sheila Watt-Cloutier. Library and Archives Canada. 2 жовтня 2000.
- ↑
News, Tracy Sherlock in; February 21st 2019, Energy | (21 лютого 2019). Архівована копія. National Observer (англ.). Архів оригіналу за 23 лютого 2019. Процитовано 28 лютого 2019.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|itle=(довідка)Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
|
