Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Феофіла Яновського НАМН України
| Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Феофіла Яновського НАМН України | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
Основні дані
| ||||
| Засновано | 1922 | |||
| Приналежність | Національна академія медичних наук України | |||
| Сфера | фтизіатрія, пульмонологія | |||
Контакт
| ||||
| Ключові особи | директор: академік НАМН України Фещенко Юрій Іванович | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Тип | науково-дослідний інститут і лікарня | |||
| Вебсторінка | ifp.kiev.ua | |||
Державна установа «Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського Національної академії медичних наук України» (НІФП НАМНУ)
Діяльність
Основними науковими напрямками діяльності інституту є:
- профілактика, діагностика, диференційна діагностика, консервативне та хірургічне лікування туберкульозу і неспецифічних захворювань легень (НЗЛ);
- епідеміологічні та організаційно-методичні проблеми фтизіопульмонології;
- патофізіологія дихання і кровообігу,
- імунологічні, генетичні та біохімічні аспекти реактивності при туберкульозі та НЗЛ.
Інститут має оснащену базу на 530 ліжок і проводить лікування понад 4 тис. хворих за рік, щороку виконує понад 450 хірургічних втручань.
В поліклінічному відділенні інституту щорічно отримують допомогу понад 15 тис. хворих на туберкульоз, неспецифічні та онкологічні захворювання легень.
Фахівцями інституту опубліковано понад 20 тис. наукових праць, в т. ч. 90 монографій, посібників, довідників, понад 108 методичних рекомендацій, 143 інформаційних листи, розроблено 179 винаходів та 1192 раціоналізаторських пропозицій. Інститут є засновником “Українського пульмонологічного журналу”, “Українського хіміотерапевтичного журналу” та журналу “Астма і алергія”.
Історія
Київський туберкульозний інститут був заснований 28 листопада 1922 постановою Ради Народних Комісарів № 112. В 1928 інституту присвоєно ім'я професора Ф. Г. Яновського, який був одним із засновників інституту.
З перших років заснування, в інституті розроблялися питання клініки, лікування та мікробіології захворювання, вивчалися епідеміологія туберкульозу, шляхи його поширення, профілактика, алергія та імунітет, виконувалися й розроблялися колапсохірургічні втручання (проф. М. М. Москальов, В. Х. Окзюсов, В. М. Савич).
Після Німецько-радянської війни інститут знаходиться на Байковій горі, нині – вулиця Миколи Амосова, 10.
Інститут займався подоланням санітарних наслідків війни, проведенням профілактичних заходів та лікуванням хворих на туберкульоз, проводив дослідження щодо щеплення новонароджених і дітей старшого віку (С. А. Томілін, Л. Д. Ульянов). З 1947 року в інституті почали вивчати методи специфічної терапії в експерименті (акад. В. Г. Дроботько, Р. Й. Драбкіна), а потім в клініці (проф. М. А. Клебанов, доц. Б. П. Александровський), розроблялися хірургічні втручання на каверні (П. І. Костромін, Г. Г. Горовенко).
З кінця 1952 в інституту почали резекційну хірургію легень, спочатку при туберкульозі, а потім при неспецифічних захворюваннях легень (НЗЛ) і пухлинах (М. М. Амосов, Г. Г. Горовенко, І.М. Сліпуха).
Інстутут — серед перших у колишньому СРСР впроваджував методи анестезіології та реаніматології. З 1955 на базі інституту організована перша в країні кафедра торкальної хірургії, а згодом й анестезіології.
Саме в цьому інституті з 1955 вперше в Україні під керівництвом проф. М. М. Амосова розпочато хірургічне лікування хвороб серця, в 1958 р. – вперше застосовано апарат штучного кровообігу.
З 1970-х років інституті розпочалися наукові дослідження питань пульмонології, в ньому наступила інтеграція фтизіатрії з пульмонологією.
З вересня 1993 р. інститут увійшов до складу Академії медичних наук України (сьогодні Національна академія медичних наук України).
На території інституту розташовані:
- пам'ятник співробітникам Інституту фтизіатрії та пульмонології, полеглим у роки війни. Відкритий 1977 року, скульптор В. П. Фурсін.
- Пам'ятник Феофілу Яновському.
Науковці
Серед колишніх і теперішніх працівників інституту:
- 7 заслужених діячів науки і техніки (М. М. Амосов, Б. Я. Ященко, Г. Г. Горовенко, О. С. Мамолат, О. М. Сидаренко, К. Ф. Чернушенко).
- вчені–академіки Ф. Г. Яновський, Б. А. Василенко, В. Г. Дроботько, М. М. Сиротинін, М. М. Амосов,
- професори М. К. Даль, Р. Й. Драбкіна, О.Г. Губанов, В. Ф. Юр'єва, Б. П. Александровський, Т. П. Кучеренко, М. М. Горєв, Б. Г. Вейнеров, М. Я. Мень, С. Я. Хомяк, Г. Г. Горовенко, І. М. Сліпуха, С. А. Кшановський
Керівники
1922—1925 — лікар М. Єфремова, 1925—1936 – професор А. І. Собкевич, 1936—1940 – проф. О. С. Мамолат. В роки Німецько-радянської війни інститутом тимчасово керували В. Л. Плющ (1940 – 1943), Ф.М. Дзюблик (1943 – 1944), Н.С. Морозовський (1944–1946). 1979–1985 – проф. В.М. Молотков, 1985–1991 – проф. О.М. Іванюта, а з 1991 – академік НАМН України, проф. Ю.І. Фещенко.
Примітки
Посилання
- Національний інститут фтизіатрії і пульмонології імені Ф.Г. Яновського НАМН України. НАМН України. Процитовано 13 квітня 2020.</ref>
- Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського. Офіційний сайт
