Пшеничний Борис Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пшеничний Борис Миколайович
Народився24 квітня 1937(1937-04-24)[1]
Київ, Українська РСР, СРСР
Помер17 жовтня 2000(2000-10-17) (63 роки) або 2000[2]
Країна УРСРУкраїна Україна
Діяльністьпедагог
Alma materЛНУ ім. І. Франка
ЗакладІнститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України
КНУ імені Тараса Шевченка
Науковий ступіньдоктор фізико-математичних наук (1969)
Аспіранти, докторантиЕлімхан Махмудовd[3]
Чикрій Аркадій Олексійович[3]
ЧленствоНАН України
Відомий завдяки:системи керування рухомими об'єктами
Нагороди
Державна премія СРСР Республіканська премія ЛКСМУ імені Миколи Островського Грамота Президії Верховної Ради УРСР Державна премія Української РСР у галузі науки і техніки Державна премія України в галузі науки і техніки

Бори́с Микола́йович Пшени́чний (24 квітня 1937, Київ — 17 жовтня 2000) — український вчений в царині математики та кібернетики, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, лауреат премії Ленінського комсомолу ім. М. Островського, 1978 — лауреат Державної премії УРСР — за «Енциклопедію кібернетики» в двох томах, 1981 — Державної премії СРСР. Нагороджений грамотою Президії ВР УРСР, 1994 — лауреат премії ім В. Глушкова, 1999 — Державної премії України в галузі науки і техніки.

Життєпис

1959 року закінчив навчання в Львівському державному університеті, дипломну роботу писав у Ярослава Лопатинського.

Більше 30 років відпрацював в Інституті кібернетики НАН України — від розподілення по навчанню до до 1996 року. Викладав у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

1964 року захистив кандидатську — «Чисельні методи розрахунку транспортних мереж», 1969 — докторську дисертацію — «Необхідні умови екстремуму та диференціальні ігри».

1974 — професор, 1985 — член-кореспондент НАН України, 1992 — академік НАН України.

У своїх наукових працях досліджував математичні методи розв'язання задач теоретичної кібернетики і прикладної математики, щодо розробок систем моделювання та оптимізації.

Започаткував власну наукову школу. Підготував більш чим 50 кандидатів та 10 докторів наук.

Опубліковано близько 1000 статей, понад 170 його наукових праць, з них 8 монографій, перекладені англійською, німецькою та французькою мовами.

Досліджував:

Примітки

  1. ідентифікатор VIAF
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #126888256 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. а б Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

Джерела