Три мушкетери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 19:23, 30 січня 2022, створена 31.202.151.147 (обговорення) (Змінено устарілу назву статті на більш сучасну.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Три мушкетери (значення).
«Три мушкетери»
АвторАлександр Дюма
Назва мовою оригіналуLes Trois Mousquetaires
КраїнаФранція
Мовафранцузька мова
СеріяD'Artagnan Romancesd
Жанрроман з продовженням і пригоди
ВиданоТравень-червень 1844
Наступний твірДвадцять років потому
У «Гутенберзі»13951

«Три мушкете́ри» — роман французького письменника Александра Дюма, написаний у 1844. Книга присвячена пригодам юного французького дворянина д'Артаньяна, який покинув свою батьківщину Гасконь, щоб стати мушкетером короля Франції. Інші герої роману та друзі мушкетера: Атос, Портос і Араміс. Історія д'Артаньяна продовжується в двох інших романах трилогії: «Двадцять років потому» і «Віконт де Бражелон, або Десять років потому».

Історія, переказана Дюма, присвячена пригодам д'Артаньяна і його друзів в період між 1625 і 1628 роками. У ці роки вони були включені в пригоди та інтриги між королем Людовіком XIII, його першим міністром кардиналом Рішельє, королевою Анною Австрійською і її англійським коханцем лордом Бекінгемом.

Історія створення

«Три мушкетери» спочатку публікувалися главами в газеті «Ле Сьєкль» (франц. Le Siècle) з березня по липень 1844 року. Це традиційний роман з продовженням, роман-фейлетон: глава обривалася на найцікавішому місці, щоб читач з нетерпінням чекав продовження. Таким чином, читацьке сприйняття книги в той час відрізнялося від нинішнього, коли книгу читають відразу цілком.

Оскільки Дюма платили в газеті за рядки тексту, він винайшов Грімо - слугу Атоса, який висловлювався виключно односкладово. Таким чином, рядок, на якому стояло одне слово «так» або «ні», оплачувався так само, як і повний рядок тексту. До моменту написання «Двадцять років потому» видавці вирішили все ж платити Дюма послівно, і Грімо відразу став трохи більш говірким[1][2][3][4].

Спочатку в рукописі стояло ім'я д'Артаньяна - Натаніель. Воно не сподобалося видавцям і було викреслене.

Дюма постійно використовував працю літературних рабів і працював над «Трьома мушкетерами» разом з Огюстом Маке (1813-1886). Цей же автор допомагав йому при створенні «Графа Монте-Крісто», «Чорного тюльпана», «Намиста королеви». Пізніше Маке подав до суду і зажадав визнання 18 романів, написаних ним у співавторстві з Дюма, як його власних творів, але суд визнав, що його робота була не більше, ніж підготовчою.

Дюма назвав свій роман «Атос, Портос і Араміс», але видавцю ця назва не сподобалася, бо, на його думку, в читача могло скластися враження, що роман про стародавню Грецію. Він запропонував назву «Три мушкетери», на що Дюма відповів: «Любий друже, я тим більше пристаю на вашу думку, назвати роман «Три мушкетери» з огляду на те, що їх чотири, назва буде абсурдом, а це обіцяє роману більший успіх»[5].

Як зазначено у передмові автора, Дюма спирався при написанні роману на «Мемуари д'Артаньяна», книгу Гатьєна де Куртіля, написану в 1700 році. Дюма позичив примірник цієї книги на вічне віддавання в публічній бібліотеці Марселя, про що зберігся запис у формулярі.

Історичний контекст

Потрійний портрет Кардинала Рішельє, 1642, Філіп де Шампань

Дія роману відбувається на початку 17 ст., коли королем Франції був Людовік XIII, людина надто слабка й недосвідчена для правління державою. Фактично влада належала кардиналу Рішельє, на якого король покладався в усіх політичних справах. Дюма перебільшує ворожнечу між королем та кардиналом — в романі обидва ведуть приховану війну між собою. Інструментом цієї боротьби є добірні військові частини — полк мушкетерів, улюбленців короля, та полк гвардійців, улюбленців кардинала. Дюма також використовує відому з історії ворожнечу між кардиналом та королевою, Анною Австрійською.

Три мушкетери й д'Артаньян беруть участь у облозі Ла-Рошелі, останнього форпосту гугенотів на території Франції. Інша історична подія, яка описана в романі в інтерпретації Дюма — вбивство герцога Бекінгема. Це справжня історична подія, однак роль міледі в спонуканні Джона Фелтона до злочину — художня вигадка автора.

Персонажі

Головні герої

Реальні історичні особистості

Вигадані персонажі

  • Міледі. Вона ж Анна де Бейль, вона ж леді Кларік, вона ж баронеса Шеффілд, вона ж Шарлотта Баксон, вона ж графиня де Ла Фер, вона ж леді Вінтер. Шпигунка кардинала.
  • граф Рошфор. Відданий радник кардинала. Ймовірно, має реального історичного прототипа.
  • Констанція Бонасьє. Дружина галантерейника Бонасьє і коханка д'Артаньяна. Отруєна міледі в монастирі кармеліток. (У книзі під назвою «Констанція» називається рідко; її ім'я частіше згадується в екранізаціях (зокрема, в радянській 1978 року)).
  • Планше. Слуга д'Артаньяна.
  • Грімо. Слуга Атоса.
  • Базен. Слуга Араміса.
  • Мушкетон. Лакей Портоса.
  • Кетті. Дівчина, спокушена д'Артаньяном. Служниця міледі.
  • пан Бонасьє. Чоловік Констанції Бонасьє, міщанин, галантерейник. Став працювати на кардинала після залякування і підкупу.

Екранізації

Кадр з американського фільму "Три мушкетери" (англ. The Three Musketeers), 1921

Роман був екранізований безліч разів, починаючи ще з кінця XIX століття. Тільки американських і французьких екранізацій, фільмів і мультфільмів за мотивами роману налічується більше 20. Також до історії про мушкетерів зверталися кінематографісти Австралії, Бразилії, Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Італії, СРСР і інших країн.

Див. також

На честь героя роману названо астероїд 14238 д'Артанян.

Виноски

  1. ↑ American literary gazette and publishers' circular. The University of California. 1864.
  2. ↑ André Maurois (1966). Alexandre Dumas: a great life in brief. Knopf.
  3. ↑ Church, William Conant (1965). The Galaxy, Volume 23. Volumes 7-12 of American periodical series, 1850—1900. Original from the University of California: W.C. and F.P. Church.
  4. ↑ André Maurois, 1957 (1957). The Titans: a three-generation biography of the Dumas. Harper. с. 508.
  5. ↑ Claude Aziza. Preface dans «Les Trois Mousquetaires. Vingt ans apres.» Omnibus. 1998.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Три_мушкетери&oldid=34430958