Михальчук Віктор Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 5 лютого 2022, заснована на цій версії.
Віктор Михальчук
Віктор Ілліч Михальчук
Загальна інформація
Громадянство СРСР
 Україна
Народження5 лютого 1946(1946-02-05) (78 років)
Бернау, НДР
Спорт
КраїнаУкраїна Україна
Вид спортуволейбол
Клуб1964—1976 СРСР «Буревісник»/ОдТІЛ
Нац. збірна1965—1969 СРСР СРСР
Тренує1977—1978 СРСР «Медін» (Одеса), помічник голов. тренера
1978—1992 СРСР/Україна «Політехнік» (Одеса)
1992—1993 Греція «Зафіракіс» (Салоніки)
1993—1994 Туреччина «Еджзаджібаші» (Стамбул)
1994—1995 Кіпр АПОЕЛ (Лімассол)
1995—2000 Україна «Шляховик-СКА» (Одеса)
2000—2007 Україна «Маркохім»/«Азовсталь» (Маріуполь)
2011—2012 Україна «Імпексагроспорт» (Черкаси)
2012—2014 Україна «Барком» (Львів).
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
заслужений майстер спорту СРСР
Волейбол
Представник СРСР СРСР
Олімпійські ігри
Золото 1968 Мехіко команда
Кубок світу
Золото Польща 1965 команда
Бронза НДР 1969 команда
Чемпіонат Європи
Золото Туреччина 1967 команда
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михальчук.

Ві́ктор І́лліч Михальчу́к (нар. 5 лютого 1946, Бернау[1], Німеччина) — український волейбольний тренер, український радянський волейболіст. Гравець збірної СРСР (1965—1969). Олімпійський чемпіон Мехіко, 1968, володар Кубка світу 1965 (Польща), чемпіон Європи 1967 (Туреччина), чемпіон СРСР 1967 (у складі збірної УРСР). Заслужений майстер спорту СРСР (1968), заслужений тренер України. Зв'язковий. Був безумовним лідером команди; за допомогою активного використання коротких та прискорених передач підтримував високий темп гри. Один з найкращих волейболістів Одеси ХХ століття.

Головний тренер чоловічої національної збірної України (2003—2006).

Життєпис

Освіта — Одеський політехнічний інститут (ОПІ), Одеський державний педагогічний інститут ім. К. Д. Ушинського (ОДПІ).

Уперше познайомився з волейболом в 11 років, на Курильських островах, де проходив службу його батько. Вечорами солдати грали між собою, але маленького хлопця, якому гра дуже сподобалася, звісно, не брали. Повернувшись до Одеси, твердо вирішив: записатися до волейбольної секції. Записався в ДЮСШ № 7, до Валентина Гольдубера (Заслужений тренер України з волейболу (1969), «Відмінник народної освіти УРСР» (1966)).[2]

Виступав за команду «Буревісник»/ОдТІЛ (Одеса) (1964—1976). Володар Кубка СРСР 1976. У складі збірної Української РСР 1967 року переможець Спартакіади народів СРСР 1967.

У збірній СРСР в офіційних змаганнях виступав у 1965—1969 роках. В її складі: олімпійський чемпіон 1968 (Мехіко), переможець розіграшу Кубка світу 1965, бронзовий призер Кубка світу 1969, чемпіон Європи 1967.

У період 1978—2000 (з перервою 1992—1995) очолював чоловічу волейбольну команду майстрів Одеси. Тричі приводив її до перемоги в чемпіонаті України (1997—1999) і один раз — до перемоги в Кубку України (1996). У 1996 і 2000 одеський колектив ставав срібним призером національного чемпіонату. У період 2000—2008 очолював маріупольську волейбольну команду «Азовсталь» (до 2006 — «Маркохім»). Срібний призер чемпіонату України 2004/05, бронзовий призер чемпіонатів 2003/04, 2005/06, 2006/07. Володар Кубка України сезону-2005/06.

2003—2006 рр. — головний тренер національної збірної України з волейболу. Вивів команду до фінальної частини чемпіонату Європи 2005.

Певний час працював за кордоном. У сезоні 1992—93 — «Зафіракіс» (Салоніки, Греція), 1993—94 — «Еджзаджібаші» (Стамбул, Туреччина; здобув срібні медалі національного чемпіонату, у Кубку ЄКВ вивів команду до 1/8 фіналу), 1994—95 — «АПОЕЛ» (Лімасол, Кіпр).

9 лютого 2011 року очолив черкаську команду «Імпексагроспорт», яку в сезоні 2011/12 привів до завоювання срібних медалей чемпіонату України. Після закінчення сезону — 2011/12, в якому «Імпексагроспорт» посів 4-е місце, команда припинила своє існування.

У грудні 2012 Віктор Михальчук очолив команду вищої ліги «Барком» (Львів)[3][4], яку за підсумками сезону вивів до Суперліги. Це сталося вперше в історії львівського волейболу за часів відновленої Незалежности[5].

Нагороди, визнання

Див. також

Примітки

  1. ↑ https://noc-odessa.org.ua/nashi-olimpiitsi/olimpiiski-chempiony-ta-pryzery/litni-olimpiiski-ihry/59-viktor-mikhalchuk-olimpijskij-chempion-1968-roku.html Віктор МИХАЛЬЧУК, олімпійський чемпіон 1968 року(укр.)
  2. ↑ https://noc-odessa.org.ua/novyny/novyny/346-z-dnem-narodzhennia-chempione.html Вітаємо з днем народження, чемпіоне!(укр.)
  3. ↑ Колишній тренер національної збірної України очолив волейбольний клуб «Барком». — 2012. — 10 грудня.
  4. ↑ Сирота Д. Метр волейболу для львівського клубу // Львівська пошта. — 2012. — 15 грудня.
  5. ↑ «Барком» пройшов у волейбольну Суперлігу.
  6. ↑ Указ Президента України № 1078/2002 від 29.11.2002 року «Про відзначення державними нагородами України чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, тренерів та організаторів спортивного руху»

Джерела

  • Віктор МИХАЛЬЧУК: «На Євро-2005 у чоловічої збірної України не було жодного стимулу!» (Частина друга). http://fvu.in.ua. 20 березня 2020. Процитовано 5 квітня 2020.

Посилання


{{{alt}}} Це незавершена стаття про призера або призерку Олімпійських ігор.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михальчук_Віктор_Ілліч&oldid=34490862