Михальчук Віктор Ілліч

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Михальчук
Віктор Ілліч Михальчук
Загальна інформація
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Народження 5 лютого 1946(1946-02-05) (76 років)
Бернау, НДР
Спорт
Країна Україна Україна
Вид спорту волейбол
Клуб 1964—1976 СРСР «Буревісник»/ОдТІЛ
Нац. збірна 1965—1969 СРСР СРСР
Участь і здобутки
Тренує 1977—1978 СРСР «Медін» (Одеса), помічник голов. тренера
1978—1992 СРСР/Україна «Політехнік» (Одеса)
1992—1993 Греція «Зафіракіс» (Салоніки)
1993—1994 Туреччина «Еджзаджібаші» (Стамбул)
1994—1995 Кіпр АПОЕЛ (Лімассол)
1995—2000 Україна «Шляховик-СКА» (Одеса)
2000—2007 Україна «Маркохім»/«Азовсталь» (Маріуполь)
2011—2012 Україна «Імпексагроспорт» (Черкаси)
2012—2014 Україна «Барком» (Львів).
Нагороди
орден «За заслуги» III ступеня
заслужений майстер спорту СРСР
Волейбол
Представник СРСР СРСР
Олімпійські ігри
Золото 1968 Мехіко команда
Кубок світу
Золото Польща 1965 команда
Бронза НДР 1969 команда
Чемпіонат Європи
Золото Туреччина 1967 команда

Ві́ктор І́лліч Михальчу́к (нар. 5 лютого 1946, Бернау[1], Німеччина) — український волейбольний тренер, український радянський волейболіст. Гравець збірної СРСР (1965—1969). Олімпійський чемпіон Мехіко, 1968, володар Кубка світу 1965 (Польща), чемпіон Європи 1967 (Туреччина), чемпіон СРСР 1967 (у складі збірної УРСР). Заслужений майстер спорту СРСР (1968), заслужений тренер України. Зв'язковий. Був безумовним лідером команди; за допомогою активного використання коротких та прискорених передач підтримував високий темп гри. Один з найкращих волейболістів Одеси ХХ століття.

Головний тренер чоловічої національної збірної України (2003—2006).

Життєпис[ред. | ред. код]

Освіта — Одеський політехнічний інститут (ОПІ), Одеський державний педагогічний інститут ім. К. Д. Ушинського (ОДПІ).

Уперше познайомився з волейболом в 11 років, на Курильських островах, де проходив службу його батько. Вечорами солдати грали між собою, але маленького хлопця, якому гра дуже сподобалася, звісно, не брали. Повернувшись до Одеси, твердо вирішив: записатися до волейбольної секції. Записався в ДЮСШ № 7, до Валентина Гольдубера (Заслужений тренер України з волейболу (1969), «Відмінник народної освіти УРСР» (1966)).[2]

Виступав за команду «Буревісник»/ОдТІЛ (Одеса) (1964—1976). Володар Кубка СРСР 1976. У складі збірної Української РСР 1967 року переможець Спартакіади народів СРСР 1967.

У збірній СРСР в офіційних змаганнях виступав у 1965—1969 роках. В її складі: олімпійський чемпіон 1968 (Мехіко), переможець розіграшу Кубка світу 1965, бронзовий призер Кубка світу 1969, чемпіон Європи 1967.

У період 1978—2000 (з перервою 1992—1995) очолював чоловічу волейбольну команду майстрів Одеси. Тричі приводив її до перемоги в чемпіонаті України (1997—1999) і один раз — до перемоги в Кубку України (1996). У 1996 і 2000 одеський колектив ставав срібним призером національного чемпіонату. У період 2000—2008 очолював маріупольську волейбольну команду «Азовсталь» (до 2006 — «Маркохім»). Срібний призер чемпіонату України 2004/05, бронзовий призер чемпіонатів 2003/04, 2005/06, 2006/07. Володар Кубка України сезону-2005/06.

2003—2006 рр. — головний тренер національної збірної України з волейболу. Вивів команду до фінальної частини чемпіонату Європи 2005.

Певний час працював за кордоном. У сезоні 1992—93 — «Зафіракіс» (Салоніки, Греція), 1993—94 — «Еджзаджібаші» (Стамбул, Туреччина; здобув срібні медалі національного чемпіонату, у Кубку ЄКВ вивів команду до 1/8 фіналу), 1994—95 — «АПОЕЛ» (Лімасол, Кіпр).

9 лютого 2011 року очолив черкаську команду «Імпексагроспорт», яку в сезоні 2011/12 привів до завоювання срібних медалей чемпіонату України. Після закінчення сезону — 2011/12, в якому «Імпексагроспорт» посів 4-е місце, команда припинила своє існування.

У грудні 2012 Віктор Михальчук очолив команду вищої ліги «Барком» (Львів)[3][4], яку за підсумками сезону вивів до Суперліги. Це сталося вперше в історії львівського волейболу за часів відновленої Незалежности[5].

Нагороди, визнання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://noc-odessa.org.ua/nashi-olimpiitsi/olimpiiski-chempiony-ta-pryzery/litni-olimpiiski-ihry/59-viktor-mikhalchuk-olimpijskij-chempion-1968-roku.html [Архівовано 6 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Віктор МИХАЛЬЧУК, олімпійський чемпіон 1968 року(укр.)
  2. https://noc-odessa.org.ua/novyny/novyny/346-z-dnem-narodzhennia-chempione.html [Архівовано 6 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Вітаємо з днем народження, чемпіоне!(укр.)
  3. Колишній тренер національної збірної України очолив волейбольний клуб «Барком» [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.]. — 2012. — 10 грудня.
  4. Сирота Д. Метр волейболу для львівського клубу [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Львівська пошта. — 2012. — 15 грудня.
  5. «Барком» пройшов у волейбольну Суперлігу [Архівовано 10 листопада 2021 у Wayback Machine.].
  6. Указ Президента України № 1078/2002 від 29.11.2002 року «Про відзначення державними нагородами України чемпіонів та призерів Олімпійських ігор, тренерів та організаторів спортивного руху». Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 29 вересня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]