Координати: 50°46′32.001600100006″ пн. ш. 6°5′2.0004001000004″ сх. д. / 50.77556° пн. ш. 6.08389° сх. д. / 50.77556; 6.08389

Аахенський палац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аахенський палац
50°46′32.001600100006″ пн. ш. 6°5′2.0004001000004″ сх. д. / 50.77556° пн. ш. 6.08389° сх. д. / 50.77556; 6.08389
Країна Німеччина
РозташуванняАахен
Типпалац

Аахенський палац. Карта розташування: Німеччина
Аахенський палац
Аахенський палац
Аахенський палац (Німеччина)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Палац Карла Великого — імператорський пфальц, що був побудований на межі VIII і IX століть Карлом Великим на місці сучасної аахенської площі Катшхоф для розміщення головної резиденції правителя імперії франків, особливо в зимовий час. Ймовірно, слугував зразком при будівництві інших імператорських резиденцій.

Історія

Будівельними роботами керував Одон з Меца. Як будівельні матеріали використовувалися сполії античних споруд, які у великій кількості привозили з Італії. У 805 році папа Лев III прибув в Аахен і освятив палацову капелу в ім'я Діви Марії.

Син Карла, Людовик Благочестивий, волів жити в Аахені в холодну пору року до Великодня. Він провів тут кілька церковних соборів. Наступні імператори зупинялися у палаці все рідше і рідше. Багато часу проводив тут імператор Оттон II зі своєю грецькою дружиною Феофано. «Хранителями палацу» виступали пфальцграфи Лотаринзькі — згодом правителі Курпфальца.

Збереженість

До початку XIV століття палац був в руїнах. На місці тронної зали жителі Аахена збудували міську ратушу. У нову будівлю була вбудована і збережена вежа палацу.

Від палацу збереглася капела Карла Великого з його гробницею, що стала частиною пізнішого Аахенського собору. Починаючи з Оттона Великого всі римсько-германські імператори коронувалися в цій капелі, сидячи на троні Карла. Ця традиція була юридично закріплена в Золотій буллі 1356 року.

Література

  • Pierre Riché. La Vie quotidienne dans l'Empire carolingien. Paris, Hachette, 1973
  • Pierre Riché. Les Carolingiens. Une famille qui fit l'Europe. Paris, Hachette, 1983. ISBN 2-01-019638-4.