THAAD

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 11 лютого 2022, заснована на цій версії.
THAAD
Зображення
Місце розташування Місце розгортання THAAD у Південній Кореїd
Країна походження  США
Оператор Армія США
Виробник Lockheed Martin Missiles and Fire Controld
Боєприпас PAC-3 Missile Segment Enhancementd[1]
Розробник Lockheed Martin Space Systems
Конструктор Lockheed Martin Space Systems
Дата/час прийняття в експлуатацію 2008
Офіційний сайт
CMNS: THAAD у Вікісховищі

THAAD (англ. Terminal High Altitude Area Defense [θæd], рання назва англ. Theater High Altitude Area Defense) — протиракетний комплекс рухомого наземного базування для висотного заатмосферного перехоплення ракет середньої дальності.

Головний підрядник — Lockheed Martin Missiles and Space.

Принцип дії

У комплексі THAAD застосовано так звану концепцію «кінетичного перехоплення» — для ураження цілі використовується лише кінетична енергія апаратного блоку, виділеної бойової частини (БЧ) немає. Завдяки високій кінетичній енергії апаратного блоку комплекс THAAD повинен бути суттєво ефективніший проти застарілих балістичних ракет (типу Р-17), ніж ЗРК «Patriot» варіантів PAC-1 і PAC-2 (уламкова частина яких на практиці важко збивала «Скад»). Втім, враховуючи низьку власну точність ракет типу Р-17, критерій зарахування уражених ракет до «збитих» має суб'єктивний характер. Більш пізні модифікації ЗРК «Петріот», що відрізняються більшою точністю наведення, більш досконалим ПЗ та наявністю нового підривника, що забезпечує підрив бойової частини при достатньому наближенні до ракети супротивника, у 2003 році у війні з Іраком дали вже інші результати — всі 9 запущених Іраком «Скадів» були збиті[2].

Рухома пускова установка THAAD.

Історія

НДДКР зі створення протиракетного комплексу (ПРК) THAAD було розпочато в 1992[3] році компанією «Локхід» (зараз відділення корпорації «Локхід-Мартін»).

На початку 1995 року дослідні зразки рухомої пускової установки, багатофункціональної РЛС GBR-T та командного пункту були розгорнуті на полігоні Уайт-Сендз у штаті Нью-Мексико. У тому ж році було розпочато льотні випробування досвідчених зразків протиракети цього комплексу.

Спочатку на льотних випробуваннях планувалося використати 20 одиниць дослідних зразків протиракет. У зв'язку з внесенням у конструкцію основних частин комплексу змін (для забезпечення стійкості до ПФ ЯВ), що вимагали додаткових витрат на 80 млн доларів, кількість пусків було скорочено до 14, а 6 протиракет переведено до розряду запасних.

Станом на 1 квітня 1998 рік (див. таблицю), було виконано сім пусків, а 7 пусків, що залишилися, планувалося виконати в період 1998—1999 років, з тим, щоб у 1999 році приступити до повномасштабної розробки ПРК, а на озброєння прийняти його в 2006 року.

Після досягнення готовності перший договір у 2011.[3]

Виробництво

Пуск ракети THAAD.

У травні 2004 року для практичних випробувань розпочалося виробництво 16 передсерійних протиракет.

У січні 2006 року з компанією «Локхід-Мартін» було укладено угоду на постачання перших 2 комплексів THAAD із 48 протиракетами до них.

На даний час відомо про 39 випробувальних пусків, 31 з яких були визнані успішними. Чотирнадцять із них були практичними запусками, під час яких відпрацьовувався перехоплення навчальної цілі у наближених до бойових (а не спрощених) умовах. З цих чотирнадцяти пусків, зроблених з листопада 2006 по жовтень 2012, одинадцять були успішними, решта чотирьох не вдалася через виход з ладу ракети-мішені (тобто невдачі не мають відношення до самого THAAD).

Слід зазначити, що випробування проводяться лише на імітаторах масових, але застарілих ракет Р-17 (за класифікацією НАТО SS-1 Scud), розробки середини 1950-х років, які не мають засобів подолання ПРО. THAAD перехопив балістичну ракету-мішень, що імітує ракету типу Scud на висоті понад 50 кілометрів.[4]

16 жовтня 2009 року у Форт Блісс розпочала несення служби друга батарея перехоплювачів THAAD.

У березні 2011 року Агентство протиракетної оборони США уклало з компанією Lockheed Martin угоду на постачання шести протиракетних комплексів THAAD. З нових комплексів будуть сформовані 3-а та 4-а батареї. До складу однієї батареї THAAD входять три пускові установки з 24 протиракетами, командний центр та РЛС X-діапазону.

6 жовтня 2011 року проведено 12-те випробування системи THAAD з початку запуску програми у 2005 році. Проведено перше експлуатаційне випробування системи з перехопленням ракет на великій висоті на кінцевій ділянці польоту. Була перехоплена одна ракета малої дальності та одна балістична ракета середньої дальності. Випробування проводились у районі гавайського острова Кауаї. У випробуваннях брала участь батарея ПРО «Альфа» зі складу 4-го артилерійського полку 11-ї артилерійської бригади ППО США. Вона була перекинута на полігон разом зі своєю технікою з Форта Блісса, Техас. Особовий склад зробив розгортання техніки та забезпечив управління системою ПРО. Контроль здійснювався командуванням ППО та ПРО 94-ї армії. Для забезпечення більшої реалістичності випробувань день і час проведення випробувань особовому складу бригади не повідомлялися[5]

THAAD

Схема протиракети THAAD

Протиракета THAAD — одноступінчаста твердопаливна. Твердопаливний двигун розроблений компанією Pratt & Whitney. Неохолодна ІЧ ДСН, що працює в середньому (3,3 — 3,8 мкм) і дальньому (7 — 10 мкм) ділянках ІЧ-діапазону, командно-інерційна система управління[6].

Характеристики протиракети

  • Стартова вага: 900 кг
  • Довжина: 6,17 м
  • Максимальний діаметр корпусу: 0,37 м
  • Дальність: до 200 км
  • Висота перехоплення: 150, до 200 км[7]
  • Швидкість: 2700—2800 м/с (максимальна швидкість не менше 8М) (ракети)[8][9][10]
  • Дальність пуску перехоплюваної балістичної ракети, до:[11] км.
  • прехоплення вище стратосфери, бойова частина інертна[12][13][14][15][16], даних про можливості перехоплення в стратосфері (нижче 50 км над поверхнею Землі) та тропосфері (нижче 12 км над поверхнею Землі) немає.
  • Швидкість цілі оціночно 3,5-4,8 км/сек[17].

РЛС

РЛС AN/TPY-2
  • Дальність виявлення: 1000 км[18][19]
  • Діапазон: X-діапазон
  • Кути сканування по куту місця: 10-60 ° (в межах кута місця 0-80 °)[19][20]
  • Управління променем: електромеханічне
  • Тип: ЦАР[19]

Командний пункт

Командний пункт (КП) може бути віддалений від РЛС на дальність до 14 км, забезпечує обробку сигналу, обмін даними між КП, видачу цілевказівки на слабкіші комплекси ПРО типу Петріот ПАК3 або МЕАДС, або систему типу Іджіс. Робота КП дозволяє застосовуючи не менше 2 систем забезпечити прикриття власних позицій, забезпечити можливість перехоплення одиночної цілі до 0,96 при поєднанні ТААД+ПАК3. Фактично, РЛС ТААД працює в секторі, істотно меншому, ніж 90° по горизонталі в просторі, по сектору радара не більше 60° по вертикалі та 90° по горизонталі[21], і при наведенні на ціль фіксується в конкретному фізичному положенні, оптимальному для опромінення цієї одиночної цілі. Ці три фактори навіть при використанні пари ТААД ускладнюють відбиття навіть нечисленного удару безпосередньо по позиціях комплексу, що не відрізняється мобільністю або прикриттям іншими високоефективними системами[20][22].

Вартість

Близько $2,3 млрд за 1 комплекс[23] без РЛС[21]. В іншому джерелі комплекс «Тед» (THAAD) коштує близько 3000000000 $[24].

Вартість РЛС AN/TPY-2 — $574 млн. У 2011 році закуплено 22 протиракети на суму $1 млрд, у 2012 році — 42 протиракети на суму $999 млн, у 2013 році планувалося закупити 36 протиракет, витративши на них $777 млн (для США)[25].

НДДКР оцінено 15 млрд.[26]

На озброєнні

  • США США — дві батареї в боєготовому стані 8 РЛС AN/TPY-2 з 11 поставлено на 2013 рік.

Існуючі та перспективні експлуатанти

  • ОАЕ — у червні 2016 року дві батареї комплексу THAAD отримали збройні сили Об'єднаних Арабських Еміратів[27].
  • Республіка Корея — в 2017 році батареї комплексу THAAD розміщені в Південній Кореї в повіті Сонджу на захід від м. Тегу, прикриваючи район, що найбільш віддалений від потенційних противників[28][29].
  • Японія — розміщення батареї комплексу THAAD на одному з Японських островів до 2018 року.
  • Королівство Саудівська Аравія отримає 44 пускові установки і 360 ракет, а також 16 пунктів управління і сім радарів на суму 15 мільярдів доларів. (2017 рік)

Бойове застосування

17 січня 2022 року в ОАЕ THAAD знищила балістичну ракету середньої дальності хуситів, використану для атаки на еміратський нафтовий об'єкт біля авіабази ад-Дафра.[30][31]

Примітки

Коментарі
Джерела
  1. ↑ https://www.lockheedmartin.com/en-us/news/features/2020/Lockheed-Martin-interceptor-hits-target-using-data-from-companys-advanced-weapon-system.html
  2. ↑ Ракетная весна (рос.). Washington ProFile. 22 лютого 2007. Архів оригіналу за 27 листопада 2010. Процитовано 11 жовтня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка)
  3. ↑ а б Архивированная копия. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 7 березня 2017.
  4. ↑ Американцы успешно испытали мобильный комплекс ПРО, Lenta.ru
  5. ↑ Пентагон успешно испытал новую противоракетную систему МК
  6. ↑ Вестник ПВО
  7. ↑ THAAD.
  8. ↑ THAAD Theatre High Altitude Area Defense — Missile System — Army Technology
  9. ↑ - THAAD-Interceptor — Deagel.Com
  10. ↑ - THAAD-Like High AltitudeTheater Missile Defense: Strategic Defense Capabilityand Certain CountermeasuresAnalysis — Science and Global Security
  11. ↑ В Японии появится американская противоракетная система THAAD — ОРУЖИЕ РОССИИ, Информационное агентство. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 1 січня 2014.
  12. ↑ МИД РФ допустил военный ответ на появление THAAD США в Южной Корее — Российская газета
  13. ↑ Испытанная США система THAAD не собьет даже «Искандеры»
  14. ↑ Острый вопрос. Москва готова ответить США на размещение системы ПРО THAAD — Радио Sputnik, 04.09.2017
  15. ↑ В Южной Корее началась установка оборудования для сверхточной системы заатмосферного перехвата ракет THAAD
  16. ↑ Комплексный подход: откажется ли Саудовская Аравия от российских С-400 ради поставок американских систем ПРО — РТ на русском
  17. ↑ THAAD США налетит на российский кулак — Свободная Пресса
  18. ↑ THAAD Theatre High Altitude Area Defense — Missile System — Army Technology
  19. ↑ а б в Слюсар, В.И. (2001). Цифровые антенные решётки: будущее радиолокации (PDF). Электроника: наука, технология, бизнес. – 2001. - № 3. с. C. 44., C. 45.
  20. ↑ а б Вестник ПВО
  21. ↑ а б Эксперты сравнили российский ЗРК С-400 «Триумф» и американский THAAD — Российская газета
  22. ↑ Вооружения, Военная Техника, Военно-Технический Сборник, Современное Состояние, История Развития Опк, Бастион Втс, Невский Бастион, Журнал, Сборник, Впк, Армии, Выставки, Сало…
  23. ↑ ОАЭ сокращают комплект закупки системы ПРО THAAD ЦАМТО
  24. ↑ В США раскрыли причину задержки российских ракет С-500.
  25. ↑ THAAD BMDS, Info, AN/TPY-2, Budget/Costs, Specs
  26. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 18 березня 2017.
  27. ↑ Американские противоракетные комплексы THAAD получили первый экспортный контракт в ОАЭ
  28. ↑ «US anti-missile system operational in South Korea». BBC, 2 May 2017.
  29. ↑ «U.S. Antimissile System Goes Live in South Korea». New York Times, 2 May 2017
  30. ↑ Коммерсантъ: Арабы пошли на хуситов
  31. ↑ Defense News: THAAD, in first operational use, destroys midrange ballistic missile in Houthi attack
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=THAAD&oldid=34556570