Протиракетна оборона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Arrow 2 — ізраїльський протиракетний комплекс

Протираке́тна оборо́на (ПРО) — комплекс заходів розвідувального, радіотехнічного та вогневого характеру, призначений для захисту (оборони) охоронюваних об'єктів від ракетної зброї. Протиракетна оборона дуже тісно пов'язана з протиповітряною обороною і часто здійснюється одними і тими ж комплексами.

Іншими словами, протиракетна оборона — це система, зброя або технологія, що використовується для виявлення, відстеження, перехоплення і знищення атакувальних ракет.

Протиракетна оборона охоплює: захист від ракетної загрози будь-якого виду і всі засоби такого захисту (разом з активним захистом танків, засобами ППО проти крилатих ракет та інше). Однак на побутовому рівні, говорячи про ПРО, зазвичай мають на увазі «стратегічну ПРО» — захист від балістичної ракетної складової стратегічних ядерних сил (МБР і БРПЛ).

Говорячи про протиракетну оборону можна виділити самозахист від ракет, тактичну і стратегічну ПРО.

Протиракетна оборона спирається на складний набір сучасних давачів попередження, які виявляють цілі, та ракети котрі дозволяють їх перехопити. Ці давачі і ракети контролюються системами командування і керування, котрі визначають вищість загроз і забезпечують використання наявних систем зброї.

Сполучені Штати, Російська Федерація, Китайська Народна республіка, Індія, Ізраїль і Франція, розробили такі системи протиповітряної оборони. У Сполучених Штатах, до прикладу, відповідальність за протиракетну оборону спочатку несла армія США. Агентство з протиракетної оборони США розробило морські системи і командно-штабні можливості, які в подальшому буде передано військово-морським і військово-повітряним силам для використання та підтримання безпеки.

Різновиди протиракетної оборони[ред. | ред. код]

Протиракетну оборону можна розділити на категорії за різними характеристиками: тип / дальність перехоплення ракети, ділянка траєкторії, на якій відбувається перехоплення, і область перехоплення — всередині або поза атмосферою Землі:

Тип / дальність перехоплення ракети[ред. | ред. код]

Типи / діапазони є: стратегічними, театру воєнних дій і тактичними. Кожен тягне за собою унікальні вимоги для перехоплення, і захисна система, здатна перехоплювати один тип ракети, часто не може перехопити інші. Однак іноді можливості частково збігаються.

Стратегічна ПРО[ред. | ред. код]

Призначена для МБР дальньої дії, які рухаються зі швидкістю близько 7 км /с (15 700 миль на годину). Приклади активних на сьогодні систем: російська система A-135, яка захищає Москву, і система наземної оборони США, що захищає Сполучені Штати від ракет, випущених з Азії. Географічна область стратегічної оборони, може бути регіональною (російська система) або національною (система США).

ПРО театру воєнних дій[ред. | ред. код]

Спрямована на ракети середньої дальності, які рухаються зі швидкістю близько 3 км /с (6700 миль на годину) або менше. У цьому сенсі термін «театр» означає весь охоплений регіон військових операцій, зазвичай радіусом в декілька сотень кілометрів. Діапазон захисту ПРО театру воєнних дій, як правило знаходиться у цих межах. Прикладами розгорнутої протиракетної оборони театру воєнних дій є: ізраїльська система Arrow, американська THAAD і російська С-400.

Тактична ПРО[ред. | ред. код]

Націлюється на тактичні балістичні ракети малої дальності, які зазвичай рухаються зі швидкістю менше 1,5 км / с (3400 миль на годину). Тактичні протиракетні системи (ПРО) мають малу дальність дії, найчастіше 20-80 км (12-50 миль). Приклади розгорнутих натепер тактичних ПРО: американська MIM-104 Patriot і російська S-300V.

Ділянки траєкторії[ред. | ред. код]

Балістичні ракети можуть бути перехоплені на трьох ділянках їх траєкторії: фаза здіймання, середня фаза

МБР: 1. Запускається двигун 1-го ступеня (А) та ракета здіймається зі свого бункера. 2. Приблизно за 60 секунд по запуску, 1-й ступінь від'єднується, а двигун 2-го ступеня (B) запалюється. Ракетний кожух (E) відкидається. 3. За 120 секунд по старту, запускається двигун 3-го ступеня (C) та відокремлюється від 2-го ступеня. 4. Приблизно за 180 секунд по запуску, тяга 3-го ступеня припиняється, та пришвидшений літальний засіб (D) відділяється від ракети. 5. Розігнаний літальний апарат маневрує, та готується до розгортання транспортного засобу (RV). 6. Боєголовки (RV), а також приманки і алюмінієва полова (відбивачі), розгортаються під час зниження. 7. Боєголовки та «приманки» повторно входять до атмосфери на високих швидкостях і приводяться до готовності у польоті. 8. Ядерні боєголовки задіюються, як повітряні, або наземні вибухи.

польоту або фаза зниження.

Фаза пришвидшення[ред. | ред. код]

Перехоплення ракети під час спалаху її ракетних двигунів, зазвичай над територією запуску (наприклад, лазерне озброєння американського літака Boeing YAL-1 [програму скасовано]).

Переваги[ред. | ред. код]
  • Яскравий, гарячий вихлоп ракети полегшує виявлення і прицілювання.
  • Приманки не можуть бути використані під час фази здіймання.
  • На даному відрізку ракета повна пального, що робить її дуже вразливою для вибухових боєголовок.
Недоліки[ред. | ред. код]
  • Важко географічно розташувати перехоплювачі для враження ракет у фазі розгону (не завжди можливо без польоту над ворожою територією).
  • Малий час для перехоплення (як правило близько 180 секунд).

Середній етап[ред. | ред. код]

Перехоплення ракети в космосі після того, як пальне ракети вигоріло (приклад: американський наземний захист середньої ланки (GMD), китайські ракети серії SC-19 і DN, ізраїльська ракета Arrow 3).

Переваги[ред. | ред. код]
  • Більший час прийняття рішення / перехоплення (період вільного польоту в космічному просторі до повторного входу в атмосферу, може становити кілька хвилин, для МБР — до 20 хвилин).
  • Дуже велике географічне захисне охоплення; потенційно континентальне.
Вади[ред. | ред. код]
  • Потрібні великі, важкі проти-балістичні ракети і складний потужний радар, який часто має доповнюватися
    Система раннього попередження про балістичні ракети з поетапною ґраткою
    космічними давачами.
  • Треба мати справу з можливими космічними приманками.

Прикінцева фаза[ред. | ред. код]

Перехоплення ракети після її повернення до атмосфери (приклади: американська система протиракетної оборони Aegis, китайська HQ-29, американська THAAD, американська Sprint, російська газель ABM-3).

Переваги[ред. | ред. код]
  • Досить меншої, та легшої проти-балістичної ракети.
  • Під час повторного входу, не працюють приманки. 
  • Потрібен невеликий, менш складний радар.
Вади[ред. | ред. код]
  • Дуже короткий час перехоплення, можливо, менше 30 секунд.
  • Менше захисне географічне охоплення.
  • Можливе покриття зони ураження небезпечними матеріалами у разі вибуху ядерної боєголовки.

Місце перехоплення відносно атмосфери[ред. | ред. код]

Протиракетна оборона може здійснюватися як усередині (внутрішньо-атмосферна), так і ззовні (позаатмосферна) атмосфери Землі. Траєкторія більшості балістичних ракет проходить як всередині так і поза атмосферою Землі, і вони можуть бути перехоплені в будь-якому місці. Є переваги і вади любого способу перехоплення. Деякі ракети, такі як THAAD, можуть перехоплювати як всередині, так і поза атмосферою Землі, даючи дві можливості перехоплення.

В межах атмосфери[ред. | ред. код]

Внутрішньо-атмосферні протиракети, як правило, мають меншу дальність (наприклад, американська MIM-104 Patriot Indian Advanced Air Defense).

Переваги[ред. | ред. код]
  • Менші за розмірами і легші.
  • Легше переміщати та розгортати.
  • Внутрішньо-атмосферне перехоплення означає, що приманки типу повітряних куль не працюватимуть.
Недоліки[ред. | ред. код]
  • Обмежена площа захисту.
  • Невеликий час прийняття рішення та відстеження входження боєголовки.

Позаатмосферне перехоплення[ред. | ред. код]

Позаатмосферні протиракети, як правило, мають більш дальній радіус дії (наприклад, американська GMD, наземного захисту середньої ланки).

Переваги[ред. | ред. код]
  • Більше часу для прийняття рішень і відстеження.
  • Потрібно менше ракет  для захисту більшої площі.
Недоліки[ред. | ред. код]
  • Потрібні великі / важчі ракети.
  • Важче транспортувати та встановлювати, порівняно з меншими ракетами.
  • Треба мати справу з приманками.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]