Гелен Кларк
Гелен Елізабет Кларк | |
---|---|
англ. Helen Elizabeth Clark | |
37-й прем'єр-міністр Нової Зеландії | |
5 грудня 1999 — 19 листопада 2008 | |
Монарх | Єлизавета II |
Попередник | Дженні Шиплі |
Наступник | Джон Кі |
| |
Народилася |
26 лютого 1950[1][2][…] (74 роки) Te Pahud, Waipa Districtd, Ваїкато, Нова Зеландія |
Відома як | політична діячка, викладачка університету, політолог |
Місце роботи | Організація Об’єднаних Націй |
Країна | Нова Зеландія |
Alma mater | Університет Оклендуd і Goodenough Colleged |
Політична партія | Лейбористська партія |
У шлюбі з | Peter Davisd |
Нагороди | |
Висловлювання у Вікіцитатах | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Гелен Елізабет Кларк (англ. Helen Elizabeth Clark; нар. 26 лютого 1950, Гамільтон, Нова Зеландія) — лідерка Лейбористської партії Нової Зеландії, Прем'єр-міністр Нової Зеландії з 5 грудня 1999 по 18 грудня 2008 року. З 2019 року є меценатом Фонду Гелен Кларк.
Біографія
Народилася у родині фермера та вчительки. Вивчала політологію в університеті Окленда; у 1973–1981 роках викладала там же. Член Лейбористської партії з 1973. 1981 року вперше обрана до парламенту. У 1987–1989 працювала у лейбористських урядах Девіда Лонгі, Джеффрі Палмера та Майка Мура — спочатку міністром будівництва, потім — міністром охорони здоров'я та віце-прем'єром. Після поразки 1989 року на чергових парламентських виборах від Національної партії Лейбористська партія пішла в опозицію. З 1993 до 2008 роки Гелен Кларк — лідер Лейбористської партії.
1999 року Лейбористська партія сформувала коаліцію з партією Альянсу, і Гелен Кларк очолила уряд. Вона займає також пост міністра культури. Виступає за збереження без'ядерного статусу Нової Зеландії, вдосконалення системи соціального забезпечення.
2002 року коаліція розпалася, і відбулися нові вибори. Після них лейбористи увійшли до коаліції з Прогресивною партією та сформували уряд за підтримки партії Майбутнього та «зелених». 2003 року Кларк засудила вторгнення американських військ до Іраку. Того ж року вона заявила, що перетворення Нової Зеландії у республіку «неминуче» (останнім часом офіційно главою країни вважається королева Великої Британії, представлена генерал-губернатором).
17 вересня 2005 відбулися чергові вибори до парламенту. Цього разу лейбористи отримали 50 місць, проти 48 у Національної партії, у 121-місному парламенті.
Була керівником програми розвитку ООН з 2009 до 2017 року.
Література
- В. І. Головченко. Кларк Хелен // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Примітки
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Encyclopædia Britannica
Посилання
|
|
- Народились 26 лютого
- Народились 1950
- Уродженці Нової Зеландії
- Працівники ООН
- Лицарі ордена Франциска Скорини
- Кавалери таджицького ордена Дружби
- Нагороджені Зіркою Соломонових Островів
- Лауреати нагороди 100 жінок (BBC)
- Прем'єр-міністри Нової Зеландії
- Новозеландські жінки-політики
- Міністри закордонних справ Нової Зеландії
- Агностики
- Феміністки
- Уродженці Гамільтона (Нова Зеландія)