Джасінда Ардерн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джасінда Ардерн
англ. Jacinda Ardern
Джасінда Ардерн
Джасінда Ардерн
Прем'єр-міністр Нової Зеландії
26 жовтня 2017 — 25 січня 2023
Монарх Єлизавета II
Чарльз III
Попередник Білл Інгліш
Наступник Кріс Гіпкінс
Лідер Лейбористської партії Нової Зеландії
1 серпня 2017 — 22 січня 2023
Попередник Ендрю Літтл[en]
Наступник Кріс Гіпкінс
Лідер опозиції
1 серпня 2017 — 26 жовтня 2017
Попередник Ендрю Літтл
Наступник Білл Інгліш
Заступниця лідера Лейбористської партії партії Нової Зеландії
7 березня 2017 — 1 серпня 2017
Попередник Аннет Кінґ[en]
Наступник Келвін Девіс[en]
Член парламенту
8 листопада 2008 — 15 квітня 2023[1]
Народилася 26 липня 1980(1980-07-26)[2][3][4] (43 роки)
Гамільтон, Ваїкато, Нова Зеландія[5][6]
Відома як політична діячка
Країна Нова Зеландія[7][8][9]
Alma mater University of Waikatod (2001)[10], Morrinsville Colleged (1998) і Morrinsville Intermediate Schoold
Політична партія Лейбористська партія Нової Зеландії[11]
Батько Ross Ardernd[12]
У шлюбі з Clarke Gayfordd
Діти Neve Ardern Gayfordd
Релігія агностицизм і мормонізм
Нагороди

Джасінда Кейт Лорелл Ардерн (англ. Jacinda Kate Laurell Ardern; нар. 26 липня 1980, Гамільтон, Нова Зеландія) — новозеландська політична діячка, прем'єр-міністр Нової Зеландії (2017—2023), член Палати представників Нової Зеландії 49-го, 50-го, 51-го, 52-го та 53-го скликань від Лейбористської партії та лідерка партії (1 серпня 2017 — 22 січня 2023).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 26 липня 1980 року в місті Гамільтон у мормонській сім'ї[13]. Її дитинство пройшло в містечку Моррінствілль[en] та Мурупара, де її батько працював поліціянтом[14].

Рано почала займатися політикою, працювала в канцелярії прем'єр-міністерки Гелен Елізабет Кларк та політичним радником колишнього прем'єр-міністра Великої Британії Тоні Блера[15]. В 2008—2010 роках очолювала Міжнародний союз молодих соціалістів[16].

Очолила Лейбористську партію в момент її рекордно низького рейтингу, коли голова партії Ендрю Літл подав у відставку. До цього Джасінда Ардерн сім разів відмовлялася від пропозицій очолити партію. Через місяць після зміни керівництва рейтинги партії подвоїлись.

На пресконференції 19 січня 2023 року оголосила про рішення піти у відставку з посади прем'єр-міністерки після 6 років на посту, заявивши, що в неї більше немає достатньо сил для керівництва країною[17][18]. Також вона зазначила, що лишатиметься у парламенті до виборів, що відбудуться 14 жовтня цього ж року[18][19]. На посадах лідерки партії та прем'єр-міністерки її змінив Кріс Гіпкінс[20].

Погляди[ред. | ред. код]

Джасінда Ардерн виступає за подолання нерівності в оплаті праці жінок, за право на нерозголошення жінкою своєму роботодавцеві планів щодо дітонародження, а також за декриміналізацію абортів у Новій Зеландії. Також Ардерн виступає на захист прав ЛГБТ-спільноти Нової Зеландії: 2013 року вона підтримувала законопроєкт «про рівність шлюбу», ухвалення якого дозволило укладати одностатеві шлюби у країні. Через власні погляди, зокрема, й щодо прав сексуальних меншин, 2005 року Ардерн полишила Церкву Ісуса Христа Святих останніх днів[21].

Активно підтримує корінний народ Нової Зеландії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Rt Hon Jacinda Ardern. Парламент Нової Зеландії (англійською) . Процитовано 14 жовтня 2023.
  2. Wallenfeldt J. Encyclopædia Britannica
  3. Енциклопедія Брокгауз
  4. MAK
  5. http://www.nzwomansweekly.co.nz/celebrity/jacinda-arderns-country-childhood/
  6. http://www.3news.co.nz/general/candidate-profile-jacinda-ardern-2011101914
  7. Who is New Zealand's new prime minister? A profile of Jacinda Ardern
  8. https://elections.nz/guidance-and-rules/for-candidates/becoming-a-candidate-in-the-2020-general-election/
  9. https://www.dpmc.govt.nz/publications/kings-birthday-and-coronation-honours-list-2023
  10. https://apps.mngt.waikato.ac.nz/Newsroom/StudentProfile/3724
  11. https://www.theguardian.com/world/2017/oct/19/who-is-new-zealands-new-prime-minister-a-profile-of-jacinda-ardern
  12. http://www.businessinsider.com/everything-you-need-to-know-about-jacinda-ardern-new-zealands-rising-political-star-2017-9
  13. Candidate profile: Jacinda Ardern. 3 News. 19 жовтня 2011. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 17 березня 2019.(англ.)
  14. Cumming, Geoff (24 вересня 2011). Battle for Beehive hot seat. The New Zealand Herald. Архів оригіналу за 30 березня 2019. Процитовано 17 березня 2019.(англ.)
  15. Dudding, Dam (17 серпня 2017). Jacinda Ardern: I didn't want to work for Tony Blair. Stuff.co.nz. Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 17 березня 2019.(англ.)
  16. Діджей, прем'єр і мама: як Джасінда Ардерн змінює уявлення про вагітність на роботі [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] «Громадське телебачення»
  17. Прем’єрка Нової Зеландії йде у відставку через втому. Укрінформ (українською) . 19 січня 2023. Процитовано 22 січня 2023.
  18. а б Прем'єр-міністр Нової Зеландії заявила про намір піти у відставку. Інтерфакс-Україна (українською) . 19 січня 2023. Процитовано 22 січня 2023.
  19. Прем'єр-міністр Нової Зеландії оголосила про відставку в лютому. РБК-Украина (укр.). Процитовано 19 січня 2023.
  20. У Новій Зеландії обрали прем'єра після відставки Ардерн. Deutsche Welle (українською) . 22 січня 2023. Процитовано 22 січня 2023.
  21. Eleanor Steafel (26 жовтня 2017). Who is New Zealand Prime Minister Jacinda Ardern - the world's youngest female leader?. The Guardian. Архів оригіналу за 29 жовтня 2017. Процитовано 3 листопада 2017.(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]