Гелен Елізабет Кларк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гелен Елізабет Кларк
англ. Helen Elizabeth Clark
Гелен Елізабет Кларк
5 грудня 1999 — 19 листопада 2008
Монарх Єлизавета II
Попередник Дженні Шиплі
Наступник Джон Кей
Народився 26 лютого 1950(1950-02-26)[1][2][…] (71 рік)
Te Pahud, Waipa Districtd, Ваїкато, Нова Зеландія
Відомий як політична діячка, викладачка університету, політолог
Місце роботи Організація Об’єднаних Націй
Країна Нова Зеландія
Освіта Університет Оклендуd
Політична партія Лейбористська партія
У шлюбі з Peter Davisd
Нагороди
Підпис Signature Helen Clark.jpg

Гелен Елізабет Кларк (англ. Helen Elizabeth Clark; народилася 26 лютого 1950, Гамільтон, Нова Зеландія) — лідер Лейбористської партії Нової Зеландії, Прем'єр-міністр Нової Зеландії з 5 грудня 1999 по 18 грудня 2008 року. З 2019 року являєтся меценатом Фонду Гелен Кларк.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у родині фермера та вчительки. Вивчала політологію в університеті Окленда; у 19731981 роках викладала там же. Член Лейбористської партії з 1973. 1981 року вперше обрана до парламенту. У 19871989 працювала у лейбористських урядах Девіда Лонгі, Джеффрі Палмера та Майка Мура — спочатку міністром будівництва, потім — міністром охорони здоров'я та віце-прем'єром. Після поразки 1989 року на чергових парламентських виборах від Національної партії Лейбористська партія пішла в опозицію. З 1993 до 2008 роки Гелен Кларк — лідер Лейбористської партії.

1999 року Лейбористська партія сформувала коаліцію з партією Альянсу, і Гелен Кларк очолила уряд. Вона займає також пост міністра культури. Виступає за збереження без'ядерного статусу Нової Зеландії, вдосконалення системи соціального забезпечення.

2002 року коаліція розпалася, і відбулися нові вибори. Після них лейбористи увійшли до коаліції з Прогресивною партією та сформували уряд за підтримки партії Майбутнього та «зелених». 2003 року Кларк засудила вторгнення американських військ до Іраку. Того ж року вона заявила, що перетворення Нової Зеландії у республіку «неминуче» (останнім часом офіційно главою країни вважається королева Великої Британії, представлена ​​генерал-губернатором).

17 вересня 2005 відбулися чергові вибори до парламенту. Цього разу лейбористи отримали 50 місць, проти 48 у Національної партії, у 121-місному парламенті.

Нині вона є керівником програми розвитку ООН.

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]