Боб Манно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 22:07, 24 лютого 2022, створена InternetArchiveBot (обговорення | внесок) (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Італія Боб Манно
Народився 31 жовтня 1956(1956-10-31) (67 років)
Ніагара-Фоллс, Канада
Зріст 183 см
Вага 84 кг
Позиція захисник
Кидок лівий
Проф. клуби «Ванкувер Канакс»
«Торонто Мейпл-Ліфс»
«Детройт Ред-Вінгс»
«Мерано»
«Фасса»
«Девілз» (Мілан)
«Больцано»
Нац. збірна Італія Італія
Драфт НХЛ 26-й загальний, 1976
«Ванкувер Канакс»
Ігрова кар'єра 1976 — 1994

Боб Манно (італ. Bob Manno, нар. 31 жовтня 1956, Ніагара-Фоллс) — італійський хокеїст, що грав на позиції захисника. Грав за збірну команду Італії.

Клубна кар'єра

Хокеєм розпочав займатися 1972 року. Ставши молодіжним чемпіоном Канади, 1976 року був обраний на аматорському драфті НХЛ під 26-м загальним номером командою «Ванкувер Канакс». Його також запрошував Квебек Нордікс, який на той час грав у конкуруючій з НХЛ лізі, Всесвітній хокейній асоціації, проте Манно вирішив поїхати у Ванкувер[1][2]. З 1976 по 1981 почергово виступав за «Ванкувер Канакс» та її фарм-клубами в Центральній хокейній лізі (спочатку за «Тулса Ойлерс», апотім за «Даллас Блек Гоукс»). Певний період часу був безробітним[3], потім перейшов до «Торонто Мейпл Ліфс», де завдяки вдалим виступам потрапив до Матчу всіх зірок НХЛ.

У сезоні 1982/83 році вперше потрапив до чемпіонату Італії, в «Мерано», при цьому, завдяки подвійному громадянству (мав італійський паспорт), отримав право грати за «націонале азура»[3]. Проте вже наступного сезону повернувся до НХЛ, де протягом двох років грав за «Детройт Ред-Вінгс».

Після цього повернувся до Італії, де провів дев'ять сезонів: 2 — у «Мерано» (у сезоні 1985/86 років виграв чемпіонат Італії), 2 — у «Фасса», 3 — у «Девілз» (Мілан) (вдруге в кар'єрі, в сезоні 1990/91 років, виграв чемпіонат Італії) та 2 — у «Больцано» (виграв Альпійську лігу).

Загалом провів 388 матчів у НХЛ, включаючи 17 ігор плей-оф Кубка Стенлі.

Кар'єра в збірній

Дебютував у футболці національної збірної Італії 1982 році, у товариському матчі проти Фінляндії під час підготовки до Чемпіонату світу 1982 року, де Італія вперше з 1959 року виступала у групі А, де відзначився дебютною шайбою за національну команду в програному (1:4) поєдинку.

Потім грав за італійську збірну на чемпіонатах світу 1982 та 1983 років, в останньому з яких не зміг завадити власній збірній вилетіти в групу Б.

Під час виступів у НХЛ до збірної не викликався. До національної команди повернувся 1986 років, у складі якої виступав на чемпіонатах світу (група Б) 1986, 1987, 1989, 1990 та 1991 років, в останньому з яких італійці підвищилися в класі.

Перемога на чемпіонаті світу 1991 року, окрім кваліфікації до групи А на чемпіонат світу 1992 року, також означала для Італії кваліфікацію до Олімпійського турніру в Альбервілі 1992 року. Цей турнір став останнім для Боба Манно на міжнародному рівні.

На головних турнірах світового хокею провів 24 гри в складі збірної Італії.

Кар'єра тренера

По завершенні кар'єри гравця в 1994 році розпочав тренерську діяльність, на посаді головного тренера «Больцано», одразу вигравши чемпіонат Італії та турнір 6 Націй. У сезоні 1995/96 років знову тріумфував у чемпіонаті Італії.

Потім він перейшов до тренера «Девілз» (Мілан), з яким фінішував на другому місці в Серії A 1996/97, поступившись «Больцано». Після цього президент клубу, за поразку від «Больцано», відмовився від послуг усіх гравців, а Манно перейшов у «Мерано». До 2001 року тренував в Італії («Азіаго»[4]), в Німеччині («Франкфурт Лайонз»[4] та «Аугсбург Пантерс»[5]). Протягом 7-и наступних років не працював, а наприкінці 2007 року повернувся до роботи, очоливши «Страубінг Тайгерс», який тренував протягом двох сезонів. Після цього перейшов до «Інгольштадту», звідки його звільнили у лютому 2010 року[6].

Статистика

Клубні виступи

Сезон Клуб Ліга Регулярний сезон Плей-оф
І Г П О ШХ І Г П О ШХ
1972–73 «Ніагара Феллс Флаєрс» JHL 36 1 14 15 78 — — — — —
1973–74 «Гамільтон Ред Вінгс» OHA-мол. 63 3 19 22 105 — — — — —
1974–75 «Сент-Катарінс Блек Гоукс» OMJHL 70 9 38 47 171 4 0 1 1 23
1975–76 «Сент-Катарінс Блек Гоукс» OMJHL 55 9 54 63 87 4 1 4 5 14
1976–77 «Ванкувер Канакс» НХЛ 2 0 0 0 0 — — — — —
1976–77 «Тулса Ойлерс» CHL 73 18 36 54 109 9 1 7 8 19
1977–78 «Ванкувер Канакс» НХЛ 49 5 14 19 29 — — — — —
1977–78 «Тулса Ойлерс» CHL 20 5 15 20 21 — — — — —
1978–79 «Ванкувер Канакс» НХЛ 52 5 16 21 42 3 0 1 1 4
1978–79 «Даллас Блек Гокс» CHL 23 8 9 17 18 — — — — —
1979–80 «Ванкувер Канакс» НХЛ 40 3 14 17 14 4 1 0 1 6
1980–81 «Ванкувер Канакс» НХЛ 20 0 11 11 30 3 0 0 0 2
1980–81 «Даллас Блек Гокс» CHL 40 7 36 43 65 — — — — —
1981–82 «Торонто Мейпл-Ліфс» НХЛ 72 9 41 50 67 — — — — —
1982–83 «Мерано» ITA 28 15 32 47 40 10 4 12 16 17
1983–84 «Детройт Ред-Вінгс» НХЛ 62 9 13 22 60 4 0 3 3 0
1983–84 «Адірондак Ред-Вінгс» АХЛ 12 5 11 16 18 — — — — —
1984–85 «Детройт Ред-Вінгс» НХЛ 74 10 22 32 32 3 1 0 1 0
1985–86 «Мерано» ITA 36 28 78 106 68 6 1 8 9 12
1986–87 «Мерано» ITA 28 14 42 56 54 — — — — —
1987–88 «Фасса» ITA 34 12 48 60 69 9 2 13 15 28
1988–89 «Фасса» ITA 38 12 52 64 61 — — — — —
1989–90 «Девілз» (Мілан) ITA 34 13 39 52 61 6 1 3 4 13
1990–91 ХК «Девілз» (Мілан) ITA 32 7 43 50 61 6 1 12 13 4
1991–92 ХК «Девілз» (Мілан) ITA 10 3 11 14 13 12 4 6 10 10
1992–93 «Больцано» ITA 15 3 13 16 9 11 1 8 9 20
1993–94 «Больцано» AL 24 5 29 34 69 — — — — —
1993–94 «Больцано» ITA 10 1 12 13 22 9 3 2 5 22
Усього в НХЛ 371 41 131 172 274 17 2 4 6 12
Усього в CHL 156 38 96 134 213 9 1 7 8 19
Усього в Італійській Серії A 265 108 370 478 458 69 17 64 81 126

Збірна

Рік Команда Турнір І Г П О ШХ
1982 Італія ЧС 7 1 1 2 12
1983 Італія ЧС 10 0 4 4 16
1986 Італія ЧС B 7 2 1 3 10
1987 Італія ЧС B 4 0 2 2 8
1989 Італія ЧС B 7 0 5 5 5
1990 Італія ЧС B 7 1 4 5 10
1991 Італія ЧС B 7 0 7 7 4
1992 Італія ОІ 7 1 2 3 22
Tier I Національна збірна 24 2 7 9 50
Tier II Національна збірна 32 3 19 22 37

Досягнення

Як гравця

Клубні
  • Італія Серія A
    • Чемпіон (2): 1985/86 («Мерано»), 1990/91 («Девілз»)
  • Альпійська ліга
    • Чемпіон (1): 1993/94 («Больцано»)
Збірна
Індивідуальні

Як тренера

«Больцано»
  • Турнір семи націй
    • Чемпіон (1): 1994/95

Примітки

  1. ↑ Bob Manno (англ.). hockeydb.com. Процитовано 26 грудня 2008.
  2. ↑ 1976 Amateur Draft - Bob Manno (англ.). hockeydraftcentral.com. Процитовано 27 липня 2011.
  3. ↑ а б Virtual Sports Wall of Fame The city of Niagara Falls, Canada - Manno, Robert (Bob) (англ.). nflibrary.ca. Процитовано 26 грудня 2008.
  4. ↑ а б Un clamoroso ritorno, Bob Manno ad Asiago. gazzetta.it. 5 листопада 1998. Процитовано 22 грудня 2008.
  5. ↑ Bob Manno neuer Trainer in Augsburg (нім.). Spiegel on-line. 17 квітня 1999. Процитовано 26 грудня 2008.
  6. ↑ ERC Ingolstadt beurlaubt Trainer Bob Manno (нім.). Donau Kurier. 8 лютого 2010. Процитовано 9 квітня 2010.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Боб_Манно&oldid=34729352