А. К. Рід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 15:49, 11 червня 2020, створена MaryankoBot (обговорення | внесок) (→‎top: виправлення посилання)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
А. К. Рід
Зображення
А. К. Рід у Франції, 1980
А. К. Рід у Франції, 1980
Основна інформація
Повне ім'я Аарон Кортен
Дата народження 9 травня 1926(1926-05-09)
Місце народження Ворделл, Міссурі
Дата смерті 25 лютого 2004(2004-02-25) (77 років)
Місце смерті Чикаго, Іллінойс
Причина смерті злоякісна пухлина
Роки активності 1960-ті—1990-ті
Громадянство США
Професія музикант
Інструменти тенор-саксофон
Жанр блюз
Лейбли Alligator, Cool, Delmark, Ice Cube, Nike, USA
CMNS: Файли у Вікісховищі

А. К. Рід (англ. A.C. Reed), справжнє ім'я Аа́рон Ко́ртен (англ. Aaron Corthen; 8 травня 1926, Ворделл, Міссурі — 25 лютого 2004, Чикаго, Іллінойс) — американський блюзовий саксофоніст.

Біографія

Народився 8 травня 1926 року у Ворделлі, штат Міссурі. Син Лемона Кортена і Дейзі Л. Віттакер. З дининства захоплювався музикою. У 1942 році переїхав до Чикаго у віці 16 років. Відразу знайшов роботу на металургійному комбінаті і придбав свій перший саксофон в ломбарді на першу зарплату.

Спочатку цікавився джазовими біг-бендами. Навчався у Чиказькій музичній консерваторії декілька років, де намагався наслідувати свого кумира, саксофоніста Джина Еммонса. Продовжив працювати на комбінаті вдень, а на вихідних виступав з блюзовими гуртами. У цей період познайомився з тенор-саксофоністом Дж. Т. Брауном, який грав в гурті Елмора Джеймса; Браун навчив Ріда особливостям гри в блюзовій манері.

Після завершення Другої світової війни виступав з блюзовим гітаристом Ерлом Гукером. У 1948 році приєднався до гурту Віллі Мейбона. У 1956 році приєднався до гурту колишнього басиста Айка Тернера Денніса «Біг Мен» Байндера, з яким гастролював на Південному Сході. На початку 1960-х повернувся до Чикаго і знову об'єднався з Гукером, з яким записав багато сесій на лейблах продюсера Мел Лондона Chief і Age; у 1961 році записав на Age «This Little Voice», яка стала місцевим хітом. Потім на Age послідували «Come on Home», «Mean Cop» і «I Stay Mad». Записувався на лейблі King (1961) і працював з Віллі Евансом. У 1960-х записувався як вокаліст на невеликих чиказьких лейблах Nike («Talkin' 'Bout My Friends»), Cool («My Baby Is Fine»), USA («I'd Rather Fight Than Switch»), і T.D.S. («Things I Want You to Do»), а також працював як сесійний музикант з Гукером, Мадді Вотерсом, Рікі Алленом та Лілліан Оффітт.

У 1967 році приєднався до гурту Бадді Гая. У 1970 році гурт гастролював з The Rolling Stones, у яких грав на розігріві. У 1972 році переїхав до Лас-Вегаса, штат Невада. У 1977 році ненадовго приєднався до гурту Сона Сілса; потім у 1978 році став працювати з Альбертом Коллінсом (взяв участь у п'яти LP Коллінса на Alligator, зокрема на Ice Pickin'), з яким гастролював і записувався упродовж наступних п'яти років. Завдяки Коллінсу здобув міжнародне визнання. Це, а також вихід альбом Living Chicago Blues, Vol. 3 у 1980 році, на якому Рід грає на чотирьох композиціях, дозволили йому розпочати сольну кар'єру. У 1982 році записав свій дебютний в якості соліста альбом Take These Blues and Shove 'Em на лейблі Ice Cube (пізніше перевиданий на Rooster Blues). Потім послідував I'm in the Wrong Business у 1987 році на Alligator за участі запрошених артистів Бонні Рейтт та Стіві Рей Вона. Разом зі своїм гуртом Spark Plugs активно виступав на початку 2000-х.

Помер 25 лютого 2004 року в Чикаго у віці 77 років від раку.

Дискографія

Альбоми

  • Living Chicago Blues, Vol. 3 (Alligator, 1980)
  • Take These Blues and Shove 'Em (Ice Cube, 1982)
  • I Got Money (Blue Phoenix, 1986) з Морісом Военом
  • I'm in the Wrong Business (Alligator, 1987)
  • Junk Food (Delmark, 1998)

Сингли

  • «This Little Voice»/«Apache War Dance» (Age, 1961) з Ерлом Гукером
  • «I'd Rather Fight Than Switch»/«I Got Money to Burn» (USA, 1965)
  • «Boogalo-Tramp»/«Talkin 'Bout My Friends» (Nike, 1969)

Література

Посилання