Бурдюг (житло)

Бурдю́г — примітивне архаїчне козацьке помешкання землянкового та напівземлянкового типу. В його основі була прямокутна яма, заглиблена в ґрунт на 1 — 1,5 м, в яку по кутках вкопувалися стовпи. Між ними ставився плетений з хмизу каркас. Бурдюг обмазувався глиною і інколи вибілювався вапном. Стовпи і каркас незначно підіймалися над землею. Перекриття, дво- або чотирисхиле, вкривалося очеретом, а зверху інколи накладався ґрунт. В бурдюгу влітку було прохолодно, а взимку краще зберігалося тепло від примітивної печі-кам'янки. Цей тип житла виступав як основа запорозьких зимівників. За часів Нової Січі такий тип житла уже був анахронізмом і зустрічався дуже рідко, переважно на прикордонні, як сезонне тимчасове помешкання рибалок та мисливців. Йому на зміну прийшло наземне житло саманного типу, добре відоме як хата-мазанка.

Література

• Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. — Т.1. — Львів, 1990. — С.189–190.
• Панашенко В. В. Бурдей (бурдій, бурдюг, халупа, землянка) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.

Посилання

• Бурдюг // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1957. — Т. 1, кн. I : Літери А — Б. — С. 116-117. — 1000 екз.