Саман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Саман
RomaniaDanubeDelta MakingMaterialForCOnstructing0002jpg.JPG

Сама́н або адобе (ісп. adobe < араб. ат-туб‎), або лимпа́ч[1] (рідко лампа́ч)[2], калѝб — будівельний стіновий матеріал, що являє собою невипалену цеглу із суміші глини, соломи та піску.

У світі[ред.ред. код]

Був широко поширений в будівництві житла народів світу, особливо в степових і гірських районах. В Україні поширена назва саман (від тюркського солома). Зокрема з саману будували традиційні українські мазанки та хати-землянки на Півдні України.

Глинобитні стіни й обмазка глиною саманових споруд подекуди існують і дотепер. Нині саман застосовується головним чином у країнах Азії, на Північному Кавказі для будівництва малоповерхових споруд. Так само житло селян високогір'я Південної Америки (кечуа, аймара та ін.) переважно з адобів (саману).

Межа міцності на стиснення саману і цегли-сирцю (у висушеному вигляді) коливається від 10 до 50 кГ/см2 і близький за міцністю з газо- і пінобетонами марки 600 (межа міцності 25–40 кГ/см2).

В Україні[ред.ред. код]

Подібна технологія будівництва була досить поширена і в Україні, зокрема, саме так влаштовували вельми поширені колись мазанки. Стіни могли складати або з грудок змішаної з соломою глини («вальків»)[3] або обмазувати цим матеріалом плетені стіні; ці операції були відомі як «валькування»[4][5].

Див. також[ред.ред. код]

Джерело[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]