Ватченко Горпина Федосіївна
| Ватченко Горпина Федосіївна | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
6 липня 1923 Дніпропетровськ |
| Померла |
9 листопада 2004 (81 рік) Дніпропетровськ |
| Громадянство |
 УРСР →  Україна |
| Діяльність | історикиня |
| Alma mater | Дніпропетровський ордена Трудового Червоного Прапора державний університет ім. 300-річчя возз'єднання України з Росією (1948) |
| Заклад | Дніпропетровський національний історичний музей імені Дмитра Яворницького |
| Посада | директор музеюd |
| Нагороди |
  |
Горпи́на Федо́сіївна Ва́тченко (6 липня 1923, Дніпропетровськ — 9 листопада 2004, Дніпропетровськ) — український історик. 1980 — заслужений працівник культури УРСР — 1980.
Життєпис
1948 року закінчила історичний факультет Дніпропетровського університету; з того ж року — науковий працівник Дніпропетровського історичного музею, в 1963—1983 p.р.— його директор.
В 1970 роках підтримала разом з колективом Дніпропетровського історичного музею ідею вчителів-словесників Володимира Омеляновичв Сандрикова і Євгена Яновича Біржака про створення музею «Літературне Придніпров'я».
Відстояла віднайдений школярами літом 1973 року Керносівський ідол — його вже хотіли зберігати в Ермітажі, можливо, що в цьому їй допоміг брат, Олексій Ватченко, член ЦК КПРС.
У 1960—1970 роках були спроби перевидати твори Яворницького у 4-5 томах, Горпина Феодсіївна попросила брата «пробити» цю справу. Після обіцянки допомогти музейники залучили київських та дніпропетровських науковців до роботи. Однак, коли праці з новими коментарями та поясненнями були готові до друку до друку, Ватченко відмовив сестрі — він міг позбутися посади через неупередженість коментарів істориків.
Лауреат Шевченківської премії 1979 року — разом з Зуєвим, Коротковим, Ривіним, Бутом, Овечкіним, Прокудо — за комплекс Дніпропетровського історичного музею ім. Д. I. Яворницького.
Є авторкою книг і статей по історії Дніпропетровська та Дніпропетровської області.
Часи її директорства вважаються ренесансом музею; з 33 тисяч музейних предметів, які були у фондах 1948 року, колекція виросла до майже 200 тисяч одиниць зберігання.
