Верхньонімецька мова

верхньонімецька
Hochdeutsch
Поширена в	Швейцарія,  Німеччина,  Австрія,  Ліхтенштейн,  Франція,  Італія,  Венесуела
Писемність	латиниця
Класифікація	Індоєвропейська сім'я Германська гілка Західнонімецька група
Офіційний статус
Коди мови

Верхньоніме́цька мо́ва (нім. Hochdeutsche Sprache, Hochdeutsch) — різновид німецької мови, група німецьких діалектів, які виділилися в результаті другого переміщення приголосних звуків. До верхньонімецької мови належать південнонімецькі і середньонімецькі діалекти.

Історія німецької мови часто асоціюється з історією верхньонімецької мови. Необхідно пам'ятати, що існує також нижньонімецька мова. Виділяють періоди історії німецької мові: давньоверхньонімецький (750 – 1050), средньоверхньонімецький (1050 – 1350), ранньоверхньонімецький (1350 – 1650) і нововерхньонімецький (з 1650).

Література

• Werner König: dtv-Atlas zur deutschen Sprache. Tafeln und Texte. Mit Mundartkarten. Deutscher Taschenbuchverlag, München 1978, ISBN 3-423-03025-9. (нім.)