Верхньонімецька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
верхньонімецька
Hochdeutsch
Поширена в Швейцарія Швейцарія, Німеччина Німеччина, Австрія Австрія, Ліхтенштейн Ліхтенштейн, Франція Франція, Італія Італія, Венесуела Венесуела
Писемність латиниця
Класифікація

Індоєвропейська сім'я

Германська гілка
Західнонімецька група
Офіційний статус
Коди мови

Верхньонімецька мова (нім. Hochdeutsche Sprache, Hochdeutsch) — різновид німецької мови, група німецьких діалектів, які виділилися в результаті другого зрушення приголосних звуків. До верхньонімецької мови відносяться південнонімецькі і средньонімецькі діалекти.

Історія німецької мови часто асоціюється з історією верхньонімецької мови. Необхідно пам'ятати, що існує також нижньонімецька мова. Виділяють періоди історії німецької мові: давньоверхньонімецький (7501050), средньоверхньонімецький (10501350), ранньоверхньонімецький (13501650) і нововерхньонімецький1650).

Література[ред.ред. код]

  • Werner König: dtv-Atlas zur deutschen Sprache. Tafeln und Texte. Mit Mundartkarten. Deutscher Taschenbuchverlag, München 1978, ISBN 3-423-03025-9. (нім.)