Закон складового сингармонізму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 00:13, 6 липня 2018, створена В.Галушко (обговорення | внесок) (оформлення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Закон складового сингармонізму (грец. syn — разом і harmonia — співзвучність) — закон, за якого звуки в складі сполучалися за принципом їх однорідності з погляду передньої і непередньої артикуляції: палаталізовані приголосні поєднувалися з голосними передньої артикуляції, непалаталізовані — з голосними непередньої артикуляції.

Наприклад, мы-шь, же-на, бы-ти, чь-то, дъ-ра-ти.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Крижанівська О. І. Історія української мови: Історична фонетика. Історична граматика: навч.посіб./О. І. Крижанівська. — К.:ВЦ «Академія»,2010. — 248с.


Мовознавство Це незавершена стаття з мовознавства.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Закон_складового_сингармонізму&oldid=22906147