Кентервільський привид

Кентервільський привид
англ. Lord Arthur Savile's Crime
Українське видання 2015 року
Жанр	оповідання
Форма	оповідання
Автор	Оскар Вайлд
Мова	англійська
Опубліковано	1887
Країна	Велика Британія
Переклад	Ілько Корунець
Цей твір у Вікісховищі

«Кентервільський привид» — іронічне оповідання ірландського письменника Оскара Вайлда, написане у 1887 році. «Кентервільський привид» з підзаголовком матеріально-ідеалістична історія вперше опубліковано на сторінках журналу «The Court and Society Review». Має багато телевізійних і театральних адаптацій.

Сюжет

Сім'я американського посла Хірама Отіса переїжджає до Кентервільського замку, де мешкає привид Лорда Саймона де Кентервіля.

"Як не жартуючи заплаче Золотокудре тут дитя, Молитва втамує печаль І зацвіте в саду мигдаль, Тоді зрадіє увесь цей дім, І дух засне, що був в нім жив." (Оскар Вайльд)

Саме такі рядки прочитала маленька Вірджинія, дочка посла, на вікні бібліотеки старого замку. Дівчинка не знала ці дивні слова, поки, привид Лорда Кентервіля, який мешкає у замку, не попросив її про допомогу. Вірджинія подружилася з примарою і врешті-решт допомогла йому звільнитися від прокляття.

Ілюстрації з книги «Кентервільський привид»

У повісті все полягає на парадоксі: не привид лякає нових власників замку, а навпаки, сімейство сучасних американців наводить жах на родинного привида і доводить його до нервового розладу. На цьому і базується комічний ефект розповіді. Незворушність всіх членів родини Отісів не має меж. Їхня непохитна розсудливість і слугує джерелом комізму. Наприклад, містер Отіс пропонує привидові змастити ланцюги машинним мастилом, а його син засобом для виведення плям знищує криваві плями на підлозі бібліотеки, які привид взяв за звичку наполегливо відновлювати, а місіс Отіс рекомендує примарі мікстуру від розладів шлунку. Важко вирішити, хто смішніший — стереотипні янкі, що не вміють дивуватися, чи кентервільський привид, який, відлежуючись у свинцевій труні після чергового потрясіння від зустрічі з синами Отісів, складає плани кривавої помсти. Вайлд недвозначно іронізує над Отісом, американським послом, і його сином, названим батьками в пориві патріотизму Вашингтоном, який обіцяв стати хорошим дипломатом, «оскільки він три сезони поспіль диригував німецькою кадриллю в казино Нью-порта і навіть в Лондоні заслужив репутацію чудового танцівника».

Письменник описав характерні риси американських діячів: самовпевненість, переконаність у власній перевазі, прямолінійність, що доходить до обмеженості, і ділову хватку. Дотепність, тонка іронія, блискучий стиль, що характеризують оповідання «Кентервільський привид», отримують свій розвиток у подальшій творчості Вайлда.

Джерела

• Уайльд Оскар биография(рос.)