Портрет Доріана Грея

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Портрет Доріана Грея
англ. The Picture of Dorian Gray
Lippincott doriangray.jpg
Обкладинка першого видання
Жанр художній вимисел і готичний роман
Автор Оскар Уайльд
Мова англійська
Видавництво Карлос Алонсо Гонсалес
Опубліковано 20 червня 1890
Окреме видання Q48332901?
Опубліковано українською 2013
Переклад Ростислав Доценко (1968)[1]
Олена Ломакіна (2015)[2]
Микола Дмитренко (2017)[3]
в проекті «Гутенберг» 4078
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

«Портрет Доріана Грея» (англ. The Picture of Dorian Gray) — єдиний роман Оскара Вайльда, найвідоміший та найпопулярніший його твір. Вперше виданий 20 червня 1890 року. Друга редакція, у якій автор дещо доповнив та змінив твір, дописав нові розділи, вийшла у квітні 1891 року.

Роман розповідає про молодика на ім'я Доріан Грей, який став натурником для портрета художника Безіла Голворда. Перебуваючи під враженням від фізичної краси Доріана, Безіл невдовзі закохався у нього, вважаючи, що Доріанова краса породжує нові тенденції у його творчості. Розмовляючи у Безіловому саду, Доріан зустрічає лорда Генрі Воттона, Безілового друга, який незабаром захопив юнака своїми світоглядними ідеями. Підтримуючи одну з нових ідей гедонізму, лорд Генрі вважає, що єдиною річчю у світі, задля якої варто жити, є краса. Усвідомлюючи, що одного дня його краса зблідне, Доріан бажає прикувати свою душу до картини, бажає, щоб картина, намальована Безілом, старіла, а він залишався молодим завжди. Бажання Доріана здійснюється, що врешті приводить його до аморального життя. На картині відображалися всі вчинки Доріана, як би вони мали відбитися на його душі і тілі.

«Портрет Доріана Грея» відносять до одного із останніх творів класичного готичного роману із помітним Фаустовим впливом. Роман сильно пов'язаний із декаденством та гомосексуальністю, що після першого видання викликало багато суперечок. Однак, у наш час «Портрет Доріана Ґрея» відносять до «одного із сучасних класичних творів Західної літератури».

Сюжет[ред. | ред. код]

Роман починається з огляду лорда Генрі Воттона картини Безіла Голварда, на якій зображено привабливого юнака — Доріана Грея. Згодом приходить сам Доріан, де він зустрічає Воттона. Після того, як Доріан вислухав лорда Генрі з його поглядами на світ, у нього з'являється думка, що краса — єдина річ, задля якої варто жити. Він бажає, щоби портрет, намальований Безілом, старів замість нього. Під впливом лорда Генрі Доріан Грей починає вивчати свої відчуття. Він одного разу побачив дівчину Сибілу Вейн, котра саме виконувала роль у п'єсі Шекспіра у одному забитому театрі. Доріан познайомився з нею ближче і запропонував їй одружитися. Сибіла, яка називала його «Чарівним принцом» (Prince Charming) швидко побігла додому сповістити про це свою маму. Її старший брат заявив, що якщо Доріан скривдить Сибілу, то той уб'є його.

Доріан згодом запросив Безіла та лорда Генрі, щоби вони побачили як Сибіла грає у «Ромео і Джульєтті». Проте Сибіла, яка раніше знала про любов лише із театральних виступів, несподівано втратила свої акторські здібності через почуття справжньої любові до Доріана і грала дуже погано. Доріан відмовив їй у шлюбі, кажучи, що її краса полягала у грі в театрі, і якщо вона більше не може грати, вона більше не цікавить його. Одного разу, повертаючись додому, Доріан помітив, що його портрет змінився. Оглянувши ретельно картину, Доріан врешті зрозумів, що його бажання сповнилося — хлопець на портреті тепер виражав ледь помітний усміх. Він буде старіти і змінюватися із кожним гріхом Доріана, тоді як його тіло, зовнішній вигляд, залишатимуться незмінними. Він вирішує помиритися із Сибілою, але зранку прийшов лорд Генрі і сповістив про самогубство дівчини, яка випила синильну кислоту. Наступні вісімнадцять років Доріан Грей експериментував із всяким злом і гріхами, головне через вплив «отруйного» французького роману, подарунку лорда Генрі.

Однієї ночі Безіл перед своїм від'їздом до Парижа, вирішив провідати Доріана і запитати його за чутки про його аморальний спосіб життя. Проте Доріан спростовував їх. Він показав Безілу свій портрет, який, як виявилося, був дуже страшним як і гріхи Грея. У припадку злоби, Доріан звинувачує художника в своїй долі і забиває його до смерті. Доріан шантажує свого старого друга Алана Чембелла, який був хіміком, щоби знищити тіло. Для того, щоб сховатися від свого злочину, Доріан втікає до притону курців опіуму. Трапилося так, що поряд був Джеймс Вейн, який почув, що хтось звертається до «Чарівного принца». Він переслідує Доріана і робить спробу застрелити його, але Доріан обманув його, сказавши, щоби той вивів його на світло, бо він надто молодий, щоби якимсь чином завдати шкоди Сибіл 18 років тому. Джейм відпускає Доріана, але одна жінка наблизилась до нього і сказала, що Доріан не старіє уже 18 останніх років.

За вечерею, однієї ночі, Доріан бачив як брат Джеймс Вейн підкрадався повільно по землі, і побоявся за своє життя. Однак, наступного дня, під час полювання, Джеймса випадково вбив один мисливець. Після свого повернення в Лондон, Доріан заявив, що відтепер він буде добрим і почне з того, що не буде розбивати невинного серця Хетті Мертон — дочки вікарія із одного села. У своїй квартирі він цікавився, чи картина почала мінятися, відновлюватися, втрачаючи свій старечий образ, бо тепер Доріан Грей покинув свій аморальний спосіб життя. Він зняв покривало з портрету і побачив, що він не змінився, а став ще гіршим. Побачивши це, він почав шукати мотиви свого акту «мерсі», чи було це випадково, а чи пошук нового емоційного ексцесу. Він вирішив, що лише повна сповідь зможе очистити його, але боячись її наслідків, він наважується знищити усі сліди своєї совісті. У приступі гніву він піднімає ніж, яким колись вбив Безіла Голварда і заганяє його у картину. Почувши пронизливий крик з кімнати Доріана Грея, його слуги спробували відчинити двері кімнати. Коли їм це не вдалося, вони залізли через вікно і побачили на підлозі мертве і постаріле тіло Доріана, а картина стала чистою, оновленою, такою, якою її намалював художник багато років тому.

Аналіз[ред. | ред. код]

У романі помітна біблійна інтертекстуальність. Зокрема, Лорд Генрі виконує роль змія-спокусника, що пропонує Доріану плід з дерева життя, після чого юнак усвідомлює усю владу, яку несе його надзвичайна врода — у нього з'являється відчуття, що він начебто пізнав таємницю життя. Сам же Безіл викликає асоціацію з Богом, який втратив своє найкраще творіння[4].

Окрім біблійних мотивів, у тексті відчувається вплив «Фауста» Йоганна Вольфганга Гете, тож Лорда Генрі також часто називають Мефістофелем, який за допомогою своїх оригінальних парадоксальних думок скеровує Доріана на шлях гедонізму та угоди з дияволом.

Сприйняття[ред. | ред. код]

В українському літературознавстві роман «Портрет Доріана Грея» знайшов як своїх прихильників, так і противників. Зокрема, літературний критик І. Федоренко на сторінках «Літературно-наукового вістника» висловив не дуже схвальну думку щодо роману, стверджуючи, що твір, насамперед писався задля гонорару:

« «Природно, що річ, писана на замовлення, не могла бути на висоті інших його творів. Авторові згори визначено розмір повісті, чому й належить приписувати немалу кількість сторін, непотрібних для розвою акції, або що стоять просто на перешкоді їй[5]. »

Також І. Федоренко зауважив певну амузикальність Вайлда в описах сцен, коли Доріан «віддається від часу до часу музиці». Рецензант, однак, повністю відкидає думку-закид, що Вайлд, мовляв, навмисно написав аморальний твір:

« «Сі закиди неслушні. Уайльд ніколи й не думав писати “неморальної” книжки так само, як ніколи не думав про те, щоб написати “моральної[5]." »

Дослідниця Ботнер Валентина Савелівна вважає, що роман, насамперед, виконує декоративну функцію та слугує тлом для парадоксів та естетських описів автора:

« «Портрет Доріана Грея – золота парча», – стверджував сам автор. Він не створював повноправних характерів, насамперед його цікавила інтелектуальна гра, тонкі парадокси, словесні поєдинки[6]. »

Критик Є.Онацький так пояснює невгамовну популярність роману серед читачів:

« «Портрет Доріана Грея», який називали «першим французьким романом англійської літератури», досі знаходить дуже численних читачів, що захоплюються розсипаними в ньому парадоксами, як дорогоцінними перлами. Приваблюють і романтизм «Портрету» з його містичною силою і жахлива трагедія роздвоєності людської натури[7]. »

Український письменник Євген Маланюк на сторінках «Книги спостережень» писав:

« Доріана Грея за всі його злочини проти людей, проти суспільної етики й моралі не тільки не покарано, а, навпаки, шлях його життя був устелений трояндами та орхідеями, і він сяяв красою вічного юнацтва. Але удар ножа,направлений до твору мистецтва, в полотно портрета — влучив у серце оригіналу. І смерть не оборонила Доріана від помсти мистецтва: його знайшли старим і гидким біля портрета, що сяяв вдадною красою — назавше. Так мститься Демон Мистецтва, володар країни,що лежить поза межами добра і зла, але в межах мистецької моралі[8]. »

Переклади українською[ред. | ред. код]

Перша спроба перекладу роману «Портрет Доріана Грея» належить українському письменнику «розстріляного відродження» Валер'яну Підмогильному, який трудився над українською версією твору, перебуваючи у засланні на Соловках, урочище Сардармох. Рукопис перекладу, однак, не зберігся, адже 1937 року письменника розстріляли. Також існує інформація про те, що «Книгоспілка» мала намір видати роман, але не встигла здіснити свій задум до початку репресій 1930-х років, коли кількість видань українською різко знизилась [9]. Нова спроба публікації роману відбулася аж через чверть століття. Перебуваючи в ув'язненні, Ростислав Доценко здійснив переклад твору українською. Опублікувати перше українське видання йому вдалось 1968 року в Києві, за що його «ледь не завернули назад у братню табірну Мордовію»[10]. 2007 року у статті «Оскар Вайлд на тлі українських сюжетів» Максим Стріха назвав переклад Р. Доценка «віртуозним» та «найбільшою подією української вайлдіани»[5]. Ба більше, за часів Незалежності побачили світ ще два переклади роману — Олени Ломакіної (2015) та Миколи Дмитренка (2017).

Переклад Ростислава Доценка: Уайльд Оскар. Портрет Доріана Грея. Роман. Пер. з англ. і післямова Р. Доценка. К.: Дніпро. 1968. 231 стор. Серія «Бібліотека світової класики»

  • Оскар Уайльд. Портрет Доріана Грея. пер. з англ. та прим. Ростислава Доценка. Київ: Дніпро, 1968. 254 стор. Серія «Шкільна хрестоматія».
  • Оскар Уайльд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. та прим. Ростислава Доценка, вступ. слово, комент. О. В. Кабкова. Київ: Школа, 2003. 254 стор. Серія «Шкільна хрестоматія». ISBN 966-661-163-5
  • Оскар Уайльд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Ростислава Доценка, упорядник Л. Федорів. Львів: Червона Калина. 2004. 238 стор. Серія «Світ шкільного читання». ISBN 5-7707-0735-6
  • Оскар Уайлд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Ростислава Доценко ; Інситутт літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Харків: Фоліо, 2006. — 398 стор. серія «Бібліотека світової літератури». ISBN 966-03-2616-5, ISBN 966-03-3359-5
  • Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Ростислава Доценко ; Інситутт літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Харків: Фоліо, 2006. — 398 стор. серія «Зарубіжна класика». ISBN 966-03-3349-8
  • Оскар Уайльд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. та прим. Ростислава Доценка. Київ: Школа, 2009. 256 стор. Серія «Шкільна хрестоматія». ISBN 966-661-163-5
  • Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. оновл. пер. з англ. Ростислава Доценка. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2012. — 316 стор. : іл. — (Доросла серія). ISBN 978-617-585-031-2
  • Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. оновл. пер. з англ. Ростислава Доценка. — Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2014. — 315 стор. : іл. — (Доросла серія). ISBN 978-617-585-031-2
  • Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Ростислава Доценко. Харків: Фоліо, 2015. — 398 стор. ISBN 978-966-03-7066-1

Переклад Олени Ломакіної:

Переклад Миколи Дмитренка:

  • Оскар Уайльд. Портрет Доріана Грея. пер. з англ. Микола Дмитренко.  — Київ: KM Books, 2017. — 280 стор. ISBN 978-617-7489-96-1 (КМ Класика), ISBN 978-617-7489-69-5 (Улюблені книжки)

Екранізації[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Доріан-грейство: бажання приховувати ознаки старіння тіла.
  • Цей роман був написаний всього лише за три тижні.
  • Існує хвороба «Синдром Доріана Грея» — культ молодості, страх перед фізичним зів'яненням і старінням.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Оскар Вайлд. Портрет Доріана Ґрея. оновл. пер. з англ. Ростислава Доценка. — Київ, 2014. — 315 с. — ISBN 978-617-585-031-2.
  • Максим Стріха. Оскар Вайлд на тлі українських сюжетів // Всесвіт.. — 2007. — Вип. №3-4. — С. 139–143.
  • Янченко Ю. В. Творчість О. Уайльда в оцінках українських літературознавців. — 2010. — С. 135–142.
  • Градовський, А., М. Галушко. Мистецтво-дзеркало, що відображає того, хто в нього дивиться, а не життя (метафора портрету в романі Оскара Вайльда Портрет Доріана Грея). // Літературознавство. Фольклористика. Культурологія. — 2012. — Вип. 11-12. — С. 145–151.
  • Дзера, О. В. Біблійний інтертекстуальний простір роману Портрет Доріана Грея” О. Вайлда і його українського перекладу // Іноземна філологія. — 2013. — Вип. 125. — С. 159–167.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Оскар Уайльд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. та прим. Ростислава Доценка, вступ. слово, комент. О. В. Кабкова. Київ: Школа, 2003. 254 стор. Серія "Шкільна хрестоматія". ISBN 966-661-163-5
  2. Оскар Уайльд. Портрет Доріана Ґрея. пер. з англ. Олени Ломакіної.  — Київ.: Знання, 2015. — 283 с.  — (English Library). — ISBN 978-617-07-0226-5
  3. Оскар Уайльд. Портрет Доріана Грея. пер. з англ. Микола Дмитренко.  — Київ: KM Books, 2017. — 280 стор. ISBN 978-617-7489-96-1 (КМ Класика), ISBN 978-617-7489-69-5 (Улюблені книжки)
  4. Дзера, О. В., 2013
  5. а б в Оскар Вайлд на тлі українських сюжетів, 2007
  6. Творчість О. Уайльда в оцінках українських літературознавців, 2010, с. 140
  7. Творчість О. Уайльда в оцінках українських літературознавців, 2010, с. 141
  8. Градовський, А., М. Галушко, 2012, с. 151
  9. Творчість О. Уайльда в оцінках українських літературознавців, 2010, с. 136
  10. Портрет Доріана Ґрея. оновл. пер. з англ. Ростислава Доценка, 2014, с. 315