Портал:Фантастика жахів
 | Ласкаво просимо до порталу «Фантастика жахів» |  |
 Фантастика жахівФантастика жахів (англ. Horror literature, horror fiction; часто просто «жахи» або навіть «ужастики», іноді й запозичене з англійської «хорор») - жанр художньої літератури, що розкриває сюжети та теми, які призначені чи мають потенціал, щоб налякати або досягти переляку своїх читачів, викликаючи почуття жаху і терору. Літературний історик Дж. Е. Каддон визначив твір жахів, як "шматок фантастики в прозі змінної довжини, який шокує ... або навіть лякає читача, чи, можливо, викликає почуття відрази чи ненависті". Це створює моторошну і страшну атмосферу. Цей жанр близький до жанрів «фентезі» та «містики», хоча кожен з них являє собою окремі течії фантастичної літератури. Містика і фантастика жахів, тим не менш, часто відносять до однієї підгрупи фантастики через численні подібності, проте відмінності в них є також. Слід зазначити, що термін «фантастика жахів» не завжди сприймається тотожним терміну «література жахів», бо останній має більш широке значення, адже «жахи» далеко не завжди належать до фантастики . Книги жанру мають як абсолютно незбагненні сюжетні моменти, так і прозу, засновану на реальних подіях (наприклад, «психологічні трилери», як правило, часто взагалі не мають жодного фантастичного елементу). Проте, все ж таки, жах у книгах жанру, як правило, є надприродним, хоча він може і не мати суто надприродного характеру. В таких випадках центральна загроза твору у жанрі «хоррор» може бути витлумачено як метафора для великих страхів суспільства. |
 Вибрана стаття Ча́рльз Ма́йкл «Чак» Пола́нік (англ. Charles Michael «Chuck» Palahniuk, укр. Палагнюк; нар. 21 лютого 1962, Паско, Вашингтон) — американський сатиричний письменник і вільний журналіст українського походження, що живе в Портленді, Орегон. Більшості він відомий за відзначеним багатьма преміями романом «Бійцівський клуб» (англ. Fight Club), який пізніше було екранізовано Девідом Фінчером. Поланік має одну з найбільших спільнот послідовників в Інтернеті, що створена на його офіційному сайті. Творчість Поланіка, схожа за стилем на Брета Істона Елліса, Ірвіна Велша і Дугласа Копленда, зробила його одним з найпопулярніших новелістів Генерації Х.::::::::::::::::читати далі |
 Вибране зображення.jpg) |
 Обраний життєпис Роберт Альберт Блох (англ. Robert Albert Bloch; 5 квітня 1917, Чикаго - 23 вересня 1994, Лос-Анджелес, ) — американський письменник-фантаст. З дитинства був великим прихильником творчості Говарда Лавкрафта, з яким певний час навіть перебував у переписці. Перше оповідання «Lilies» опублікував у напівпрофесійному журналі «Marvel Tales» 1934 року. В період 1935–1945 років опублікував більше сотні оповідань жахів та фентезі в різних журналах (серед яких й у співавторстві з Генрі Каттнером), деякі під псевдонімом «Tarleton Fiske». 1945 року в якості сценариста брав участь у створені популярного радіо-шоу «Stay Tuned for Terror». Перша книга — видана у Великій Британії брошура «Sea-Kissed» (збірка, 1945 рік). Того ж року видавництво Arkham House видає великий том оповідань Блоха «The Opener of the Way». Автор легендарного «Психо», пізніше екранізованого Альфредом Хічкоком. Є творцем Людвіґа Прінна та його книги-новотвору «Таємниці хробака» «Des vermis mysteriis». Блох народився в Чикаго, в родині Рафаеля Рея Блоха (1884–1952), банківського касира та Стелли Леба (1880–1944), соціального працівника німецько-єврейського походження. Родина Блоха переїхала до Мейвуда, передмістя Чикаго, коли Робертові було п'ять років..::::::::::::::::читати далі |
 Чи Ви знаєте...
|
Книжкові фантастико-жахливі саги  Мі́фи Кту́лху (англ. Cthulhu Mythos) — спільний вигаданий всесвіт, заснований на творах американського письменника жанру жахів Говарда Лавкрафта та його послідовників (Августа Дерлета, Френка Лона, Роберта Говарда, Роберта Блоха, Фріца Лайбера, Коліна Вілсона, Браєна Ламлі[en], Генрі Каттнера та інших). Цей термін був запропонований Августом Дерлетом вже після смерті Лавкрафта, для позначення системи традиційних складових, якими послуговуються сам Лавкрафт та його послідовники і популяризатори творчості. У терміні використане ім'я створіння Ктулху (англ. Cthulhu) — одного з найвідоміших лавкрафтівських персонажів, що вперше з'явився в оповіданні «Поклик Ктулху» (1928). В оригінальній назві використовується слово Mythos на зразок грецького Μύθος замість англійського Myth. У Міфах можливе використання описаних Лавкрафтом богів та істот, героїв і місць, стародавніх книг та інших артефактів. Важливий елемент Міфів — це створення атмосфери надприродного жаху при зіткненні людини з чимось, що знаходиться поза межами звичного їй світу, з тим, що вона не може пояснити. Автор не вказує на щось конкретне, а пропонує читачеві самостійно домислити сутність незрозумілого.::::::::::::::::читати далі |
Телевізійні фантастико-жахливі серіали «Ба́ффі — перемо́жниця вампі́рів» (англ. Buffy the Vampire Slayer) — американський молодіжний телесеріал, із Сарою Мішель Геллар у головній ролі, про долю американської дівчини, яка має надлюдські сили. Серіал створено за мотивами однойменного повнометражного художнього фільму 1992 року. Свій початок серіал брав як комедійний фільм жахів, але з кожним сезоном ставав усе похмурішим й драматичнішим. За сюжетом Баффі переїжджає до міста Саннідейл, переповненого потойбічними створіннями, яких вона має знищувати. Одна з головних сюжетних ліній — стосунки Баффі та її друзів. .::::::::::::::::читати далі |
Фантастико-жахливі художні фільми  «Пандорум» (англ. Pandorum) — німецько-британський постапокаліптичний фантастично-психологічний трилер 2009 р. з елементами містерії і пригодницького виживання сценариста Тревіса Міллоу, режисера Крістіана Алверта та продюсера Пола Андерсона. Фільм містить у собі схему сюжету вбивство в закритій кімнаті та ознаки лавкрафтівських жахів. Головні ролі виконували: Бен Фостер, Денніс Квейд, Антьє Трауе, Кем Жиґанде і Кунг Ле. Слоган фільму: «Не бійся кінця світу. Бійся того, що буде потім» (англ. Don't fear the end of the world. Fear what happens next). Зйомки почалися в Берліні в серпні 2008 р. Пандорум випущений 25 вересня 2009 р. в Сполучених Штатах і 2 жовтня 2009 р. в Великобританії. Сюжет розгортається навколо масивного корабля типу «Ноїв ковчег», що губиться у космічному просторі та дрейфує без контролю. На ньому бродять небезпечні, вкриті шрамами, кістяними шипами, броньовані мисливці чимось схожі на морлоків. Вони фізично перевершують людей, і це призводить до хаосу та ситуації «кожен сам за себе». Назва фільму є посиланням до вигаданого психозу під назвою «Орбітальний дисфункціональний синдром», серед астронавтів відомий як «пандорум», що спричиняється тривалим перебуванням у глибокому космосі. Він супроводжується емоційним стресом, що веде до важкої параної і галюцінацій. Таємниця зосереджена навколо намагань пілотів з'ясувати причини катастрофи. .::::::::::::::::читати далі |
Анімаційні фантастико-жахливі фільми
|
 Премії фантастики жахівПремія Брема Стокера (англ. Bram Stoker Award) — нагорода, що присуджується Асоціацією письменників жанру жахів (en:Horror Writers Association) за видатні досягнення в жанрі. Нагородження проводяться щорічно, починаючи з 1987 року. Лауреати премії обираються шляхом голосування серед дійсних членів асоціації. Кілька членів асоціації (враховуючи першого президента асоціації Діна Кунца) зі скепсисом ставляться до даної нагороди, та вважають, що її присудження може стимулювати нездорову конкуренцію замість того, щоб бути вираженням дружнього захоплення..::::::::::::::::читати далі |
 Добра стаття Кораліна (англ. Coraline — повість британського письменника Ніла Ґеймана 2002 року. Твір розповідає про дівчинку на ім'я Кораліна, яка потрапляє до іншого будинку, де на неї також чекають інша мама та інший тато. Повість поєднує в собі елементи фантастики та жахів. 2002 року «Кораліна» отримала премію Брема Стокера як найкращий твір для юних читачів, а 2003 року удостоїлася премій «Г'юго» та «Неб'юла» за найкращу повість. Ніл Ґейман почав писати «Кораліну» для своєї дочки Холлі у 1990-х роках. Місцем оповіді письменник обрав власний будинок у містечку Натлі, Літлмід, Південна Англія, додавши тільки вітальню зі власного дитинства з дверима, які вели на цегляний мур. Книга побачила світ через одинадцять років — 2002 року, а оскільки Холлі встигла «перерости» цю казку, письменник закінчив розповідь вже для своєї наймолодшої дочки Медді...::::::::::::::::читати далі |
Події:
Народилися:
Померли:
Книги у жанрі фантастики жахів  «Американські боги» (англ. American Gods) — четвертий прозовий роман Ніла Ґеймана, якому передували «Добрі знамення» (у співавторстві з Террі Претчеттом, 1990), «Задвер'я» (1996) і «Зоряний пил» (1998). Деякі теми, порушені в романі, були раніше підняті в графічних романах циклу «Піщана людина». У романі «Американські боги» поєднуються елементи американської культури, фентезі та різні переплетіння давньої та сучасної міфології, базується на образі загадкового і мовчазного головного героя на ім'я Тінь (англ. Shadow). Видана в 2001 році, вже в 2002 році книга отримала премію Г'юго за найкращий роман, премію Неб'юла за кращий роман і премію імені Брема Стокера. Також у 2002 роман був номінований на премію Британської асоціації наукових фантастів. У той час як Ґейман писав «Американських богів», видавці створили рекламний вебсайт з мережевим щоденником, в якому автор щодня розповідав про процес написання (а також редагування, видання та реклами) роману. Після виходу роману вебсайт увійшов до складу більш великого офіційного сайту Ніла Ґеймана, де він продовжує регулярно вести щоденник, розповідаючи про свою роботу.::::::::::::::::читати далі |
 Категорії |
 Література про хоррорВи можете додати сюди посилання на книги фантастики жахів↓
|
 Нові статті
|
 Корисні шаблони
|
 Вікіпроєкти}} |
 Братні портали |
|