Комаренко Наїна Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:28, 10 грудня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Наїна Василівна Комаренко
Народилася 17 листопада 1933(1933-11-17) (90 років)
Харків
Країна Україна Україна
Національність українка
Діяльність наукова співробітниця
Alma mater Харківський університет
Галузь історія
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Вчене звання старший науковий співробітник
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Партія КПРС
Нагороди Державна премія України в галузі науки і техніки

Наїна Василівна Комаренко (17 листопада 1933, Харків) — український історик, дослідниця проблем української історіографії, кандидат історичних наук (з 1968 року), старший науковий співробітник (з 1973 року), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (за 1984 рік)[1].

Біографія

Народилася 17 листопада 1933 року в місті Харкові у родині службовців. У 1958 році закінчила історичний факультет Харківського університету. Працювала викладачем історії, перебувала на комсомольській роботі: у 1959–1962 роках — секретар Харківського міськкому комсомолу. В Інституті історії АН УРСР працювала з 1962 по 1989 рік:

  • у 1962–1965 роках — старший редактор «Українського історичного журналу»;
  • у 1965–1968 роках — аспірантка інституту;
  • у 1968–1973 роках — молодший науковий співробітник відділу джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін (згодом — історіографії та джерелознавства);
  • з 1972 року — молодший науковий співробітник відділу багатотомної історії УРСР;
  • з 1973 року — старший науковий співробітник відділу історії дружби народів;
  • з 1981 року — старший науковий співробітник відділу джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін;
  • у 1985–1989 роках — старший науковий співробітник сектору історії інтелігенції.

Під науковим керівництвом члена-кореспондента АН УРСР Ф. Шевченка в Інституті історії АН УРСР підготувала і захистила кандидатську дисертацію на тему: «Журнал „Літопис революції“. Історіографічний нарис».

Праці

Опублікувала понад 80 праць. Серед них:

  • Журнал «Літопис революції». Історіографічний нарис. Київ, 1970;
  • Установи історичної науки в Українській РСР 1917–1937 рр. Київ, 1973;
  • Дружба и сотрудничество народов СССР. Украинская советская историография. Київ, 1984;
  • Развитие исторической науки в Академии наук Украинской ССР. Київ, 1986 (у співавторстві).

Брала участь у створенні 11 колективних наукових праць. Серед них:

  • Історія Української РСР, том 2. Київ, 1967 (у співавторстві);
  • Великий советский народ. Київ, 1976 (автор, член редколегії);
  • Великий Октябрь. История. Историография. Источниковедение. Москва, 1978 (у співавторстві);
  • Исторические корни дружбы и единения украинского и белорусского народов. Київ, 1980 (у співавторстві);
  • Нерушимая дружба украинского и молдавского народов в период социализма. Київ., 1980 (у співавторстві);
  • Дружба и братство русского и украинского народов, томи 1-2. Київ, 1982 (автор, член редколегії);
  • Национальные отношения в СССР в трудах ученых союзных республик. Москва, 1986;
  • Історія Української РСР (додатковий том «Історіографія історії Української РСР». Київ, 1986;
  • Интеллигенция Советской Украины: (Некоторые вопросы историографии и методологии исследования.). Київ, 1988 (автор, заступник відповідального редактора).

Примітки

  1. За цикл робіт «Історичні зв'язки і дружба російського, українського, білоруського та молдавського народів у братньому союзі народів СРСР». Архів оригіналу за 7 травня 2016. Процитовано 13 квітня 2013.

Література

  • Вчені Інституту історії України. Біобібліографічний довідник. Київ, 1998.

Джерела