Шевченко Федір Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шевченко Федір Павлович
Шевченко Федір Павлович.GIF
Народився 24 серпня 1914(1914-08-24)
Дунаївці, Ушицький повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер 1 листопада 1995(1995-11-01) (81 рік)
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність науковець
Alma mater Московський історико-архівний інститут[d]
Науковий ступінь доктор історичних наук
Науковий керівник Тихомиров Михайло Миколайович
Вчителі Тихомиров Михайло Миколайович
Заклад Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Членство НАН України

Меморіальна дошка Федіру Шевченку на вулиці Михайла Грушевського, 4 у Києві

Фе́дір Па́влович Шевче́нко (28 квітня 1914(19140428), Дунаївці — 1 листопада 1995) — український історик. Член-кореспондент АН УРСР (1969), доктор історичних наук (з 1964), професор (1968).

Біографія[ред. | ред. код]

Родом із села Дунаївці Подільської губернії (нині місто, райцентр Хмельницької області, Україна).

У 1933—1937 рр. — студент, у 1937—1940 — аспірант Московського історико-архівного інституту.

У 1940—1945 роках перебував на науково-адміністративній роботі в державних архівах Чернівців, Краснодару, Узбецької РСР.

У 1943 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Російські воєводи в Україні (Нариси взаємовідносин України з Росією в другій половині 17 ст.)».

У 1963 р. захистив докторську дисертацію з монографії «Політичні та економічні зв'язки України з Росією в середині 17 ст.» (1959)[1].

Працював:

  • завідувачем кафедрою архівознавства і доцентом Київського університету (1944—1950),
  • заступником голови Комісії з історії Великої вітчизняної війни АН УРСР (1950—1952),
  • головним редактором «Українського історичного журналу» (1957—1972),
  • завідувачем відділами допоміжних історичних дисциплін (1960—1963) та історіографії і джерелознавства (1963—1968) Інституту історії АН,
  • заступником директора Інституту історії АН (1964—1967),
  • директором Інституту археології АН України (1968—1972),
  • старшим науковим співробітником (1972—1982),
  • завідувачем сектором історичної географії та картографії (1982—1987),
  • головним науковим співробітником (1987—1995) Інституту історії АН України.

В 1966 році опублікував статтю «Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну?»[2], взявши таким чином участь у частковій реабілітації Михайла Грушевського в УРСР в 1960-х роках[3]. В 1972 році, на хвилі посилення контролю, боротьби з інакодумством та репресій, Федора Шевченка було звільнено з посади директора ІА АН УРСР та виведено з редколегій кількох наукових видань. Йому закидали наявність у його науковій діяльності «випадків відходу від класових, інтернаціоналістських позицій в оцінці окремих історичних подій» та «політичну незрілість»[4][5].

Онука — британський експерт з конфліктології та письменниця Анна Шевченко.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Федір Павлович Шевченко — дослідник широкого діапазону, його наукові інтереси були зосереджені головним чином на вивченні соціально-політичних проблем історії України XVII—XX ст. Виховав чимало молодих істориків, всіляко підтримував ініціативи, спрямовані на поглиблене висвітлення минулого України.

Головні праці:

  • Шевченко Ф. Історичні студії: Збірка вибраних праць і матеріалів (До 100-річчя від дня народження) / Ред. кол.: В. Смолій (голова), Г. Боряк, Л. Дубровіна, В. Попик, О. Удод; Упоряд. і ком.: С. Батуріна, С. Блащук, І. Корчемна, О. Ясь. НАН України. Інститут історії України, Національна бібліотека України ім. Вернадського, Інститут рукопису. — К.: Інститут історії України, 2014. — 700 с.
  • «Історичне значення віковічної дружби українського та російського народів» (1954),
  • «Лук'ян Кобилиця» (1958),
  • «Дипломатична служба на Україні під час визвольної війни 1648—1654 pp.» у книзі «Історичні джерела та їх використання» (випуск 1, 1964).
  • «Політичні та економічні зв'язки України з Росією в середині XVII ст.» (1959)

Упорядник і редактор збірки «Селянський рух на Буковині в 40-их pp. XIX ст.», співредактор «Документів Богдана Хмельницького», відповідальний редактор щорічника «Історіографічні дослідження в Українській РСР» (1968) та один з редакторів щорічника «Історичні джерела та їх використання» (1964—1972).

Співавтор (поруч із Ф. Ястребовим) першого тому «Історії Української РСР».

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Спочатку захист був в Інституті історії АН УРСР, але тоді Шевченкові не вдалося захиститися. За спогадами Ярослава Дзири, дискусія йшла три дні, його звинуватили в запозиченні ідей у Грушевського (тобто в націоналізмі). Стенограма розмов з Ярославом Дзирою 1988 р. Частина 2
  2. Шевченко Ф. П. Чому Михайло Грушевський повернувся на Радянську Україну? // Український історичний журнал. — 1966. — № 11. — С. 13–31.
  3. Яремчук В. Минуле України в історичній науці УРСР піс­­­ля­­сталінської доби. — Острог: Ви­­­давництво Націо­нального університету «Ост­розька академія», 2009. — С. 358—360
  4. Яремчук В. Минуле України в історичній науці УРСР піс­­­ля­­сталінської доби. — Острог: Ви­­­давництво Націо­нального університету «Ост­розька академія», 2009. — С. 390
  5. Документи // «Істину встановлює суд історії»: Зб. на пошану Федора Павловича Шевченка. — С. 448-449.