Кумецький Віктор Володимирович
| Кумецький Віктор Володимирович | |||
|---|---|---|---|
 Старший сержант | |||
 | |||
| Загальна інформація | |||
| Народження |
11 лютого 1973 Луцьк, УРСР | ||
| Смерть |
5 вересня 2014 (41 рік) Весела Гора, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна | ||
| Поховання | Луцьке головне міське кладовище (Гаразджа)d | ||
| Військова служба | |||
| Приналежність |
 Україна | ||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||
| Рід військ | Територіальна оборона | ||
| Формування | |||
| Війни / битви |
Війна на сході України • Бої за Щастя • Засідка під Веселою Горою | ||
| Нагороди та відзнаки | |||
| |||
Ві́ктор Володи́мирович Куме́цький (11 лютого 1973, Луцьк, Українська РСР — 5 вересня 2014, Весела Гора, Слов'яносербський район, Луганська область, Україна) — український військовик, учасник війни на сході України, старший сержант Збройних сил України.
Короткий життєпис
Навчався у Луцькій спеціалізованій школі № 1, котру закінчив 1990 року. Працював водієм у «Максим-таксі». Одним з перших пішов добровольцем захищати Батьківщину, пізніше, вже на Луганщині, оформив мобілізацію через Сватівський військкомат. Боєць розвідгрупи 2-ї роти «Захід», батальйон «Айдар»; псевдо «Кум».
5 вересня 2014-го зник безвісти під час бою з російськими диверсантами, які напали на бійців 2-ї роти батальйону із засідки поблизу села Весела Гора. Бійці на двох машинах під'їхали до блокпоста — на ньому майорів український прапор. Командир групи вийшов з машини, терористи відкрили вогонь. Прострелено бензобак, одна з автівок вибухнула.
Віктор вважався зниклим безвісти. Був похований як невідомий солдат в селі Чмирівка. В серпні 2015 року експертиза ДНК підтвердила, що Віктор загинув і похований під Старобільськом як невідомий Герой. 23 вересня 2015 року воїна перепоховали на Алеї почесних поховань міського кладовища Луцька у селі Гаразджа.
По смерті залишилися дружина та двоє дітей, 13 і 17 років.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 161/2017 від 13 червня 2017 року «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- Рішенням Луцької міської ради № 44/1 від 25 липня 2018 року присвоєно звання «Почесний громадянин міста Луцька» (посмертно)[2].
- Рішенням Волинської обласної ради № 31/3 від 10 вересня 2020 року присвоєно звання «Почесний громадянин Волині» (посмертно)[3].
- Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно)[2].
Примітки
- ↑ Указ Президента України від 13 червня 2017 року № 161/2017 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ а б Почесний громадянин міста Луцька. lutskrada.gov.ua. Офіційний сайт Луцької міської ради. Архів оригіналу за 5 вересня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
- ↑ Про присвоєння звання «Почесний громадянин Волині». volynrada.gov.ua. Офіційний сайт Волинської обласної ради. Архів оригіналу за 28 серпня 2021. Процитовано 5 вересня 2021.
Джерела
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші сержанти (Україна)
- Народились 11 лютого
- Народились 1973
- Померли 5 вересня
- Померли 2014
- Поховані на Луцькому головному міському кладовищі (Гаразджа)
- Військовики 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар»
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені знаком «За оборону Луганського аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Луцька
- Померли у Веселій Горі
- Поховані в Луцьку