Любиця Вукоманович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 20:07, 27 листопада 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення дат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Любиця Обренович(Вукоманович , 14 січня 1785— 14 травня 1843) сербська принцеса, дружина князя Милоша Обреновича, і мати князя Михайла Обреновича .

Файл:Ljubica vukomanovic obrenovic.jpg
Любиця Обренович. Малюнок Едварда Браумана 1850 рік (Національний музей Белград)
Любиця Обренович з сином Міланом

Біографія

Дівоче прізвище Любиці- було Вукомановіч, була дочкою Марії і Радослава Вукомановічів. Любиця народилась 14 січня 1785 року, в селі Срезоевці на території сучасного Моравичского округу Сербії

В 1806 році вона вийшла заміж за Милоша Петровича, одного із лідерів антитурецького повсстания. Головним посередником одруження Любиці з майбутнім сербським князем Мілошем Обреновичем був Нікола Мілевіч на прізвисько Луневіца який домовлявся про одруження з Міланом Обреновичем, братом князя Мілоша в той час коли справляли сороковини по смерті батька Любиці- Радіслава. Свідками на весіллі були Георгій Петрович Карагеоргій, ватажок першого сербського повстання і той таки Нікола Луневіца.

У 1810 році Карагеоргій вбив свого зведеного брата Мілана Обреновича, і Мілош взяв собі прізвище вбитого. Після цього два лідери повстання вступили в гострий конфлікт. В 1815 році почалось друге сербське повстання, і у 1817 році Османська влада погодилась на автономію Сербії на чолі з Мішошем Обреновичем. 6 листопада 1817 року Мілош став князем, а Любиця — княгинею.

Любица виявилась суворою й самостійною жінкою, її вплив на сербську політику був дуже сильним, доволі часто її погляди розходились з поглядами її чоловіка, через що в них декілька разів були дуже серйозні конфлікти. Також одного разу під час нападу ревнощів застрелила з пістолета одну з коханок свого чоловіка.

В 1819—1821 роках за дорученням князя архітектор Нікола Живковіч побудував особняк княгині Любиці.

В червні 1839 року армія заставила Милоша Обреновича зректися престолу на користь старшого сина Мілана. Через 25 днів Мілан помер, і трон успадкував наступний син — Михайло

У 1842 році повстали прихильники Карагеоргіевичів, и представники роду Обреновичів були змушені тікати за кордон. 14 травня 1843 року Любица Обренович померла в місті Новий Сад, що тоді знаходилось на території Австрійської Імперії, а зараз-адміністративний центр автономного краю Воєводина, що в Сербії. Похована княгиня Любиця в монастирі Крушедол на Фрушка-горі.

Діти

У Мілоша і Любиці було як мінімум семеро дітей:

Ім'я дитини Роки життя Подальша доля
Петрія 1810—1870[1]) у 1830 році вийшла заміж за Тодора Баіца де Варадія
Єлизавета 1814—1848 в 1831 році вийшла заміж за Йована Ніколіча
Мілан 1819—1839 князь Сербії
Михайло 1823—1868 князь Сербії
Марія 1830—1830
Тодор Помер малим
Габрієль Помер малим

Примітки

  1. За іншими даними роки життя Петрії були 1808—1871.

Джерела

[1] [2] [3] [4]

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 26 травня 2005. Процитовано 8 грудня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. http://www.novosti.rs/dodatni_sadrzaj/clanci.119.html:428420-Odana-narodu-i-Milosu
  3. http://arhiva.glas-javnosti.rs/arhiva/2005/09/29/srpski/R05092803.shtml
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 30 жовтня 2007.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)