Милош Обренович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мілош Обренович
MilosObrenovic 1848.jpg

Мілош Обренович
 Народився  18 березня 1780(1780-03-18)
Середня Добриня
 Помер  26 вересня 1860(1860-09-26) (80 років)
Сербія
Ім'я при народженні Мілош Теодорович
Рід Обреновичі
Дружина Любиця Вукоманович
князь Сербії Мілош Обренович
Попередник Александр Карагеоргієвич
Наступник Мілан Обренович

Мілош Обренович (серб. Милош Обреновић; *18 березня 1780 — †26 вересня 1860) — сербський князь у 1815–1839 і 1858–1860 роках. Засновник династії Обреновичів. До 1882 р. князівська династія, а з лютого 1882 р. королівська. На сьогодні немає прямих офіційних нащадків по чоловічій лінії. Мілош правив як авторитарний володар. Учасник Першого сербського повстання 1804–1813 рр. Після поразки повстання був призначений турками верховним князем трьох нахій, а потім головним князем всієї Сербії. Очолив Друге сербське повстання 23 квітня 1815 року, став спадковим правителем Сербії. Після надання Туреччиною Сербії внутрішньої автономії, став фактично необмеженим правителем Сербії. У боротьбі з опозицією Мілош Обренович зазнав поразки і 1839 року був змушений зректися престолу і покинути Сербію. 1858 року сербська Скупщина повернула Мілоша на престол.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селі Середня Добриня (Чорногорія) , в сім'ї селянина. У пошуках кращого життя переселився до Сербії.Син Вишні Урошевич(померла в 1817 р.) і Теодора Михайловича(помер в 1802 р.)Був слугою скототоргівця. У 1805 р. одружився на Любіці Вукоманович. У 1810 р. взяв ім'я по батькові Обренович (насправді Теодорович).

Разом із братом Міланом брав участь у Першому сербському повстанні, яке очолив Карагеоргій Петрович. Був одним із лідерів повстання. 1810 року Мілан Обренович був вбитий Карагеоргієм. Після провалу повстання Мілош отримав прощення від турків і лишився жити в Сербії.

Князь Мілош Обренович

У квітні 1815 р. Мілош Обренович очолив Друге сербське повстання. Безпосередньо брав участь у повстанні і особисто очолив переговори з турками. Так, 25 жовтня 1815 р. він уклав усну угоду з Алі-пашою про змішану сербсько-турецьку адміністрацію ( Сербія отримала нові територіальні надбання). Згодом цю угоду було узгоджено письмово.

Влітку 1817 року в Сербію таємно прибув Карагеоргій Петрович ( "чорний Георгій") для підняття великого спільного повстання греків, сербів і болгар. За наказом Мілоша Обреновича він був убитий.

Друге сербське повстання[ред.ред. код]

У квітні 1815 р. сербське населення, знову взялося до зброї. Розпочалося Друге Сербське повстання, повстанці виступали проти  утисків, що їх чинив призначений Портою правитель Белградського пашалику Сулейман-паша. Друге сербське повстання очолив Мілош Обренович, один із небагатьох ватажків першого повстання, які залишалися в Сербії після його придушення, і якого турки призначили «старшим князем» Рудницької нахії. На відміну від Карагеоргія, який був передусім полководцем, Мілош вирізнявся і дипломатичним хистом. Зокрема, він намагався заручитися підтримкою Австрії на той випадок, коли стихійний бунт населення не вдасться стримати.

Мілош не встиг завершити всю підготовчу роботу — османи поводилися надто жорстоко, й перші антитурецькі виступи відбулися вже 8-10 квітня 1815 року. 11 квітня Мілош був змушений проголосити початок повстання.Друге сербське повстання

Політика Мілоша Обреновича[ред.ред. код]

Печатка Мілоша Обреновича.
Пам'ятник «Повстання в Таково», що представляє Мілоша Обреновича

Завдяки успішній зовнішній політиці Мілоша Обреновича Сербія отримала в 1830 р. часткову внутрішню автономію від султана. Щоб у султана не виникало сумнівів у його лояльності, Мілош Обренович перешкоджав діяльності таємних організацій і не підтримав грецьке повстання 1821 р. Користуючись труднощами, що виникали у Османської імперії, Обренович домігся значних поступок з боку султана. Видані султаном Махмудом II в 1829 і 1830-х рр. хатт-і-шерифи ("священні укази") дарували Сербії свободу віросповідання і право мати власну адміністрацію на чолі з князем. Старійшин нижнього рівня було заборонено називати князями. Крім того, Сербія отримала право мати власну армію та установи - лікарні, друкарні, пошту, суд. Туркам було наказано покинути територію Сербії, за винятком гарнізонів старих "імперських міст". Також в 1833 р. султан повернув Сербії шість нахій (провінцій), які було втрачено після Першого сербського повстання.

Також Османська імперія визнала Мілоша спадковим князем Сербії. Проявив себе як розумний володар, однак був трохи деспотичним.

Незважаючи на самодурство і деспотизм князя, перший період його правління крім здобуття країною фактичної незалежності був відзначений низкою позитивних моментів. У сільське господарство були впроваджені нові культури - картопля, тютюн, цукровий буряк; відродилося виноградарство; коневодам були надані податкові пільги. Розрізнені домогосподарства були об'єднані в компактні поселення, розташовані в найбільш сприятливих для ведення господарства місцях. Відкрилися перші лікарні і аптеки, де працювали запрошені з Європи фахівці. У 1837 р. почався видобуток вугілля. З'явилися перші промислові підприємства.

В цілому Мілош Обренович залишався простою людиною. Його палац був дуже простим і нагадував селянську хату.

Мілош Обренович не вмів ні читати ні писати, але завдяки йому сербську мову почали вивчати в Європі. Також Мілош заохочував європейську інтелігенцію жити в Сербії. Сербська молодь отримала змогу навчатись в Росії, Угорщині, Австрії та Німеччині.

Заохочував освоювати незаселені території Сербії, за що надавав переселенцям пільги.

Мілош Обренович використовував авторитарні методи правління, тому проти нього були налаштовані знатні сербські роди.

У 1835 р.була проголошена Конституція ( Стрітинська ), але в 1838 р. скасована і прийнята так звана турецька конституція, за якою влада правителя Сербії обмежувалася радою.

Не погоджений з таким поділом влади і під тиском армії Мілош Обренович 1 червня 1839 р. зрікся престолу і виїхав з країни. Наступником Мілоша став Мілан II Обренович ( старший син Мілоша Обреновича І ), який будучи невиліковно хворим помер у цьому ж році (8 липня 1839р.).

Наступником Мілана став Михайло III ( правив двічі : з 1839 по 1842 і з 1860 по 1868 ). Михаїл намагався правити як батько (Мілош) деспотично і тому його вигнали і запросили на престол Александра Карагеоргійовича. На 16 років династія Обреновичів була усунута від влади.

1858 року серби повернули Мілоша до влади. У 1860 р. помер і був похований у Бєлграді.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Під час Другого сербського повстання Обренович вперше використав вітання трьома перстами, як знак самоідентифікації сербів.

Посилання[ред.ред. код]

style="clear:both; background-color: white; border-style: solid; border-color:red; border-width:2px; vertical-align:top; text-align:center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;" cellpadding="4" cellspacing"0"

Попередник
Новий титул
Civil Flag of Serbia.svg Князь Сербії
1817-1839
COA of Principality of Serbia.svg Наступник
Мілан IV
Попередник
Александр Карагеоргієвич
Civil Flag of Serbia.svg Князь Сербії
1858-1860
COA of Principality of Serbia.svg Наступник
Михайло Обренович III