Мілан Обренович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мілан IV Обренович
Милан Обреновић
MilanIV.jpg
Народився 22 серпня 1854(1854-08-22)
Мерешешті
Помер 11 лютого 1901(1901-02-11) (46 років)
Відень
Діяльність Король
Alma mater Ліцей Людовика Великого
Титул 1868-1882(як князь)
1882-1889 (як король)
Попередник Михаїл Обренович
Наступник Олександр Обренович
Конфесія Сербська православна церква
Батько Мілош Обренович
Матір Марія Олена Катарджи
Рід Обреновичі
Дружина Наталія Обренович
Діти Олександр Обренович
Grb kneza Milana Obrenovica IV.png

Король Мілан Обренович (22 серпня 1854, Мерешешті, Румунія — 29 січня 1901, Відень Австро-Угорщина) — князь з 1872 по 1882 рік і перший король Сербії з 1882 по 1889 рік. Внучатий племінник першого сербського князя Мілоша Обреновича.

Біографія[ред.ред. код]

Дитинство та молодість[ред.ред. код]

Мілан Обренович народився в 1854 році в Мерешешті, Молдавії, де його родина жила у вигнанні з 1842 року, коли до сербського престолу повернувся конкуруючий рід  Карагеоргієвич. Батько Мілана Обреновича, Мілош Обренович, як іноземний найманець служив у румунській армії і загинув у битві з турками в Бухаресті 20 листопада 1861. Мати Мілана Марія Олена Катарджи була дочкою румунського графа Костянтина Катарджия. Після народження Мілана його батьки розлучилися. В Мілана була сестра, Томарія. Після смерті батька Мілан дбав про свою матір. Але вона не проявляла великого інтересу до своїх дітей від попереднього шлюбу з Мілошем. Так було досягнуто згоди про те, що молодий Мілані був юридично усиновлений ​ ​своїм дядьком Михайлом Обреновичем III, який в той же час, після висилки Карагеоргієвичами повернувся до Сербії, де він став князем в 1860 році.

У шість років Мілан був відправлений в Крагуєвац, з ним поїхав його дядько. Принц отримав гарну освіту від гувернантки, яка виховувала і навчала його. Коли Мілан підріс, князь Михайло відправив його в Паризький ліцей.

Князь Мілан Обренович[ред.ред. код]

Портрет Мілана Обреновича 1881, з Музею міста Белграда.

Після вбивства князя Михайла Обреновича в Косутняках, за пропозицією міністра Мілівоя Блазнавца новим наступником проголошують  Мілана Обреновича, якому тоді було чотирнадцять років. До повноліття Мілана була назначенна регентська рада (Блазнавець, Рістіч і Гаврилович).

Молодий Мілан повернувся з Парижа до Сербії і офіційно став сербським князем.На всяк випадок резиденція князя була оточена армією, що контролювалась Блазнавцем. Незабаром, відомий сербський  дворянин з Дубровника, Медо Пуцич, прибув до Белграда, щоб служити вчителем і радником молодого князя.

В перші роки регенства була прийнята Конституція 29 червня 1869 року, яка передбачала новий порядок престолонаслідування: якщо по чоловічій лінії Обреновичів не буде спадкоємця, то престол можуть займати Обреновичі по жіночій лінії. Ця Конституція зустріла великий опір в лавах опозиції.

У 1871 році був скоєний замах на життя Мілана. У травні, коли він вийходив з будівлі Національного театру, в сотні метрів від нього вибухнула бомба ,але вона не завдала нікому шкоди. У той час у Сербії ходили чутки, що Блазнавець організував вибух для того, щоб залякати молодого принца, який вже майже досяг свого повноліття. В сербську історіографію цей випадок увійшов як Теразійська бомба.

По досягненні повноліття, князь Мілан Обренович в 1872 році взяв керівництво країною під свій контроль. На початку свого правління він спирався в основному на військову силу і працював над її зміцненням. У зовнішній політиці орієнтувався більше на Росію. У цей час починають відбуватися доленосні події.

Коли спалахнуло повстання в «Невесінській пушці» в 1875 році, князь Мілан відмовився брати в ньому участь і засудив повстання. У цьому повстанні під псевдонімом Петро Мрконіч воював і майбутній король Сербії Петро Карагеоргієвич. Повстання закінчилося поразкою Сербії в 1877 році.

Коли в тому ж році Росія почала війну з Туреччиною, Сербія негайно стала на її боці. У грудні 1878 року серби взяли місто Ніш. Спочатку Князь сам командував військами, але виявив свою повну військову нездатність. 12 серпня він повернувся в Белград і передав командування генералу М.Г. Черняєву (1828 - 1898 рр.). Але і останній  зазнав кілька серйозних поразок.

      За Сан-Стефанского сдоговором Сербія отримала повну незалежність і територіальний приріст. Берлінський трактат не тільки затвердив зміну кордонів Сербії,але і дещо розширив їх. Сербія отримала Нішський, Піротський і Лесковацький округи, але країна повинна була взяти на себе відповідну частину турецького боргу і визнати повну рівноправність усіх віросповідань в тому числі  і мусульманського. Берлінський трактат поклав край васальної залежності Сербії та Князя Мілана від Туреччини.

Шлюб[ред.ред. код]

5 жовтня 1875, двадцятиоднорічний Мілан одружився зі шістнадцятирічною Наталією Кешко. Наречена була дочкою полковника Російської армії Петра Кешко та руминської княгині Пульхерії Стурдзи. Принц Мілан і його наречена Наталя була насправді досить близькі родичі, бо мати Мілана Олена та батько Наталії Петро  були двоюрідні брат та  сестра. Це означає, що цей шлюб мав бути схвалений церквою, митрополитом в Белграді,Михайлом Йовановичем, однак це не було зроблено.

В 1876 році народився син Олександр, але в стосунках Мілана та Наталії почали назрівати серйозні проблеми.

Король Мілан Обренович[ред.ред. код]

У 1882 році Скупщина, за підготовленим Міністерством планом, проголосила Сербію королівством. Всі держави погодилися визнати новий титул Сербії та її Монарха. Відтепер князь Мілан IV Обренович іменувався королем Міланом I.

Тим не менш, невдоволення викликане зовнішньою і внутрішньою політикою короля Мілана I, державні витрати, посилення армії, впорядкування податків все росло. В 1883 році невдоволення виразилося у змові, що мало поширення по всій Сербії, а слідом за тим і в серйозному бунті, що спалахнуло в багатьох місцях відразу, з особливою силою в місті Зайчари.

    Найближчим приводом до повстання був закон, вироблений особистою вимогою короля Мілана про вилучення у селян зброї, розданого перед Турецькою війною.

Для утихомирення повстання, сил прем'єра Пірочанаца виявилася недостатньою, і король Мілан I доручив сформувати кабінет Николі Христичу (1883 - 1884 рр.), що вирізнявся надзвичайної рішучістю і відданістю королю. Багато революціонерів і бунтівників були страчені. Всі провідні політичні діячі Сербії, що не визнали короля Мілана I, були посаджені у Белградську фортецю (Пера Тодорович, Таушановіч, Мілошевіч та ін.) або повинні були тікати за кордон (Пашич).

У 1883 році король Мілан уклав таємний договір з Австрією, за яким зобов'язався назавжди відмовитися від Боснії і Герцеговини, за що Австрія зобов'язалася протидіяти інтригам династії Карагеоргієвичів, гарантувала недоторканність кордонів Сербії та надала їй свободу дій в неавстрійскіх областях Балканського півострова.

6 Вересня 1885 року  Болгарія і автономна турецька провінція Східна Румелія оголосили про свіє об'єднання в місті Пловдиві. Ця подія спровокувала Болгарську криза і сербсько-болгарську війну (1885). 14 листопада Мілан швидко оголосив війну  новій болгарській державі. Після короткої, але начсиченої кампанії, серби були розбиті вщент в битві на Сливницях і в битві при Пірот. Престол Мілана врятувало тільки пряме втручання Австро-Угорщини. 

Наслідком війни стало підписання мирного договору в Бухаресті на умовах довійськового стану, також не було зроблено жодних територіальних змін. Хоча Об`єднання Болгарії було визнано великими державами.

Відразу ж після закінчення сербсько-болгарської війни, на короля Мілана було організовано декілька замахів. Змовники були в змозі проникнути в палац і в кімнату короля. Тільки завдяки пильності охоронців король Мілан був врятований.

У 1886 році Наталя Обренович виїхала з королівства, взявши з собою десятирічного князя Олександра, що згодом став королем Олександром I. У той час як вона проживалп у Вісбадені, в 1888 році королю Мілану вдалося повернути принца, якого він взявся виховувати.

Через постійні зради Мілана, королева Наталія Обренович вимагала розлучення. Після залагодження юридичних формальностей Мілан був офіційно розлучений в 1888 році.

Мілан розпустив уряд і призначив новий на чолі з Йованом Рістічем.

У 1888 році оприлюднена Радикальна Конституція, яка була прогресивною для свого часу. За основу була взята бельгійська Конституція 1835 року.

У День Королівства 22 лютого 1889 року король Мілан оголосив про своє зречення. Мілан, відповідно до Конституції, назначив регентську раду з трьох осіб, яка повинна була керувати країною до повноліття Олександра Обреновича. Фактично країною керував Мілан.  

Життя після зречення та смерть Мілана Обреновича[ред.ред. код]

Деякий час Мілан залишається в Сербії. Через політику Мілана в Белграді 1 червня 1891 року відбувається повстання, в якому загинуло 2 людини. Мілан стає непопулярним. Росія остаточно розриває усі відносини з Сербією.

14 березня 1892 року Мілану заборонили жити в Сербії і без дозволу скупщини він не міг повернутися. Тим часом, король Олександр здійснив переворот і оголосив себе єдиним повноправним керівником держави. На той час йому було 17 років.

Після цього Мілан повертається до Сербії, а згодом знову залишає її з прибуттям Наталії Обренович.

Після нової угоди зі своїм сином, Мілан зміг повернутися в Сербію 7 жовтня 1897 року. Олександр дав йому посаду верховного головнокомандуючого армії і Мілан почав модернізацію збройних сил.

На Мілана Обреновича був здійснений замах у 1899 році. Провина була покладена на радикалів. Мілан Обренович відразу ж почав здійснювати нові репресії проти радикалів.

Нові проблеми з королем Олександром виникли після його рішення укласти шлюб з Драгою Машич. Мілан не дав йому благословення. Після цього Мілан назавжди покинув Сербію в кінці 1900 року. Деякий час він жив у Карлових Варах, а потім у Тімішоарі. Невдовзі переїхав до Відня, де і провів останні хвилини свого життя. Франц Йосиф в знак добрих відносин, надав Мілану один із своїх маєтків і надіслав угорського графа Євгенія Зичія, щоб той допомагав Мілану.

Мілан Обренович помер у Відні від пневмонії у віці 47 років і був похований в Монастирі Крушедол.

В культурі[ред.ред. код]

  • В 1983 році знято фільм «Тимочка Буна», де роль князя Мілана IV зіграв актор Данило Лазович.[1]
  • В 1995 вийшов телесеріал «Кінець династії Обреновичів», де роль князя Мілана IV зіграв Олександр Берчек.[2]
  • В 2003 у фільмі  «Ілка» роль князя Мілана IV зіграв Любомир Бандович.[3]
  • В 2008 році вийшов серіал «Остання Аудієнція» де роль князя Мілана IV зіграв Борис Мілоєвич.[4]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

style="clear: both; background-color: white; border-style: solid; border-color: red; border-width:2px; vertical-align: top; text-align: center; border-collapse: collapse;width:100%;margin-top:3px;« cellpadding=»4" cellspacing"0"

Попередник
Михайло Обренович
Civil Flag of Serbia.svg Князь Сербії
1839—1868
COA of Principality of Serbia.svg Наступник
Проголошений королем
Попередник
Новий титул
State Flag of Serbia (1882-1918).svg Король Сербії
1839—1868
Royal Coat of arms of Serbia (1882–1918).svg Наступник
Олександр Обренович